18 липня у Львові відбулася подія «Феномен Дзиґи». Це був день-вечір зустрічей, спогадів, розмов, котрі поповнили велику цифрову скриню, тобто архів «Дзиґи», над яким працює команда проєкту «30 років Дзиґи у Львові: Архівування культурного феномену». Діялося все у Закапелку Маркіяна Іващишина посеред виставки плакатів «Дзиґи» з 1993-го.
Зустріч відкрили й ідею з архівування досвідів «Дзиґи» представили люди, що тісно пов’язані з мистецьким об’єднанням «Дзиґа» від початків і на різних етапах її діяльності: Влодко Кауфман, художник, артдиректор галереї «Дзиґа», Грицько Семенчук із Мистецької ради «Діалог» (котра паралельно працює над проєктом «Дзиґа: живий архів»), Юлія Хомчин та Ліда Савченко-Дуда з Інституту стартегії культури, а також Франциска Хьофлер, менеджерка культурних програм програмного відділу Goethe-Institut в Україні, який підтримує реалізацію проєкту.
Своїми досвідами та спостереженнями про те, як «Дзиґа» впливала на Львів у контексті естетичному й політичному, поділилися люди, які були всередині тих процесів, бачили їх зблизька або співтворили їх.
Ґєник Равський, Зеновій Мазурик, Олесь Дзиндра, Влодко Кауфман, Роман Чайка, Ярина Шумська згадували фестиваль «Вивих», що передував появі мистецького об’єднання «Дзиґа», що було на початках діяльності і як «Дзиґа» інституціоналізувалася, ставши осередком сучасного мистецтва і зростання культурних ініціатив — фактично на противагу несмаку і радянськості.
Чим «Дзиґа» була в суспільно-політичному розрізі 1990-2010-х, як культура реагувала на громадянські прояви, якою була роль Маркіяна Іващишина в продукуванні й підтримці суспільно значущих ініціатив — про це була розмова Олега Ониська, Оксани Форостини й Романа Кечура. Обидві зустрічі модерував Андрій Дрозда.
Тим часом John Bass презентував свою книжку спогадів і рефлексій про музику і не лише «Нині, завтра — буде вчора». Модерував Юрко Вовкогон. Була можливість придбати зокрема примірник з лімітованої серії видання.
Вів «Феномен…» Володимир Бєглов.
А за сценою кожен охочий міг поділитися артефактом, пов’язаним із «Дзиґою», чи розповісти-записати із журналісткою Марічкою Ільїною спогад про «Дзиґу». Засноване у 1993 році, мистецьке об’єднання «Дзиґа» стало одним із перших незалежних культурних центрів України та простором, де народжувалися мистецькі експерименти, фестивалі й ініціативи, що мали вплив далеко за межами міста. Марічка поділилася зібраним у матеріалі в медіа «Твоє місто».
Дехто приніс артефакти, пов’язані з «Дзиґою»: плакати, запрошення, буклети, програмки, журнали, диски.
І збір артефактів триває! Якщо у вас є дзиґівські спогади й речі (наприклад, запрошення, фото, програмка, плакат, футболка тощо-тощо), якими ви можете і хочете поділитися, запрошуємо написати нам на csi.lviv.info@gmail.com або прийти в ІСК (площа Міцкевича 6/7). Восени представимо зібране і збережене.
Далі на «Феномені…» була музика. На сцену вийшли вихованці УДЮМК Личаківського району. Був гурт «Винос Кузова». Влада Сумарюк виконала власну пісню про рідний Мелітополь, а Марта Радомська й Тереза Поліщук виступили з «Мертвим півнем».
І ще — проєкт Марка Андрейчика «Їжак» та «Мертвий півень» з Яриною Якуб’як. І нарешті — DJ Lawrin.
Проєкт «30 років Дзиґи у Львові: Архівування культурного феномену» реалізовує ГО «Вірменська 35» у партнерстві з Інститутом стратегії культури, артцентром «Дзиґа» у співпраці з Goethe-Institut Ukraine.
Фото Віталія Грабара.