Деякі архітектурні пам’ятки, скульптури, мистецькі об’єкти у Львові «поховалися»— у риштування чи захисні плівки. Але це тимчасово. Коли українці переможуть, ми з нашиим улюбленими пам’ятками знову побачимося — і будемо дивитися на них уважніше, по-іншому, по-новому. У сьогоднішньому тексті ІСК про те, як місцева спільнота у Львові працює для збереження спадщини. Розповідаємо про деякі аспекти цієї роботи, адже до неї залучено багато людей, і внесок кожної інституції, організації, фахівців та волонтерів, яких безліч, є цінним.
Під охороною із перших днів ескалації
Роботу із захисту пам’яток у Львові почали буквально із перших днів повномасштабної війни. Вирішальною стала активна позиція спільноти — представників та представниць галузей архітектури, реставраврації, охорони пам’яток, музейної справи, мистецтвознавства. Важливими — досвід та підтримка іноземних колег і партнерів.
— Отямившись від шоку, спільнота у Львові почала міркувати, як можна захистити пам’ятки культури. Звичайно, ніхто не мав досвіду в цьому напрямі: ми спочатку працювали наосліп, за логікою, що і де може бути найбільш загрожене, найлегше втрачене під час вибухової хвилі, що є найцінніше. Почали з таких об’єктів, як вітражі: закривали або демонтувати й переносили в безпечні місця. Потім заопікувалия дерев’яними творами мистецтва, які можуть були легко пошкоджені, — розповідає Лілія Онищенко-Швець, керівниця управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.
Одним із перших об’єктів, який взяли під захист, стала Успенська церква, розташована порівняно близько до адміністративної установи. У храмі закрили історично цінні роботи Петра Холодного, що пережили дві світові війни, згадує Андрій Салюк, голова Львівського обласного осередку Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Після вітражів у міських храмах почали працювати із вуличними скульптурами – світськими, як фонтани, і сакральними, як-от скульптури біля костелу св. Антонія, Латинського катедрального собору тощо.
— Скульптури замотували у спеціальну гідроізоляційну плівку, мати зі скловолокна і знову у плівку-гідробар’єр. У випадку потрапляння осколків вибухових снарядів ці об’єкти будуть убезпечені від руйнування, а з іншого боку, якщо навіть буде відколений шматок скульптури, то все залишиться разом, менші шматочки не загубляться і потім їх можна буде використати під час реставрації, — говорить Андрій Салюк. — Питання охорони пам’яток культури, музейних колекцій, нематеріальної культурної спадщини є стратегічним, це наріжний камінь всієї гуманітарної політики держави, котра себе поважає. Водночас маємо пам’ятати, що найбільше охороною культурної спадщини зараз займаються наші вояки на фронті.
Дуже швидко до захисту пам’яток, культурних та мистецьких об’єктів у Львові почало долучалися все більше волонтерів. Врешті під загальною координацією управління було сформовано три мобільні групи: дві з них, під керівництвом реставраторів Руслани Герман та Андрія Почекви, працюють майже нон-стоп, ще одна, якою керує Андрій Федоришин, реставратор по каменю, долучається періодично. Є також конкретні запити від інституцій. Якщо спершу фокусувались на найнеобхідніших, першочергових аспектах захисту пам’ятки і швидко переключались на іншу, то тепер вже є можливість повернутися до об’єктів та доробити все потрібне. Скажімо, на П’ятницькій церкві, де вже були проведені певні роботи, нещодавно ще й закрили вікна. Тут допомагає ЛКП «Зелений Львів», що має спеціальний високий підйомник. У планах міста — захистити пам’ятники, фонтан із фігурою Матері Божої, сканування інтер’єрів й екстер’єрів об’єктів, співпраця з міжнародними фондами, , як-от “Блакитний щит” і “Аліф”, що готові підтримати Львів у збереженні спадщини.
Підтримка ззовні та між своїми
Важливими, особливо на початковому етапі, стали рекомендації й допомога пам’яткоохоронців з інших країн. Так, польські фахівці ділилися досвідом порятунку пам’яток, скажімо, дехто працював із кам’яними скульптурами після бомбардування в Алеппо у Сирії (під час воєнних дій 2012 – 2016 років історичний центр цього міста зазнав значних руйнувань). Своїми порадами з українцями поділилися й фахівці з Хорватії, де пам’ять про війну (події 1991-95 років) є ще свіжою.
У перші тижні повномасштабної російсько-української війни, коли в місцевих магазинах бракувало відповідних матеріалів, руку допомоги простягнули Польща, Німеччина. Польський інститут Polonika, що активно долучається до збереження сакральних пам’яток у Львові й на Львівщині, та Фонд культурної спадщини зібрали у польсьикх містах й надіслали до Львова два вагони необхідних речей, один вагон також отримав Київ. Це, за словами Лілії Онищенко-Швець, вогнегасники, вогнетривкі тканини, плівки, покривала й ін. Вогнегасники (поза тисячу) роздали у музеї, храми, де зокрема є дерев’яні вівтарі й іконостаси, а також передали у дерев’яні церкви області. Матеріалами львів’яни також поділилися і з іншими містами, як Чернівці, Івано-Франківськ, Жовква, Дрогобич. Львівські фахівці розробили інструкцію із захисту різних видів пам’яток та надіслали колегам у Дніпро, Одесу, Київ.
#SaveUkrainianHeritage: як цифра оберігає
Із початком війни та загрозою значних матеріальних руйнувань актуалізувалася потреба оцифрування історичної архітектури. У Львові не перший рік в цьому напрямі працює компанія Skeiron, і на сьогодні в її архіві понад півтори сотні таких об’єктів лише на Львівщині. Є також відскановані будівлі в інших локаціях, як Держпром у Харкові або Качанівський палац у Чернігівській області.
Разом з однодумцями, за сприяння міста й області компанія запустила ініціативу #SaveUkrainianHeritage. Мета — 3D-сканування культурних пам’яток по всій Україні, створення відповідних 3D-копій, що в разі потреби можуть стати основою для ПКД і власне відновлення об’єкта.
— Під час сканування ми створюємо детальні 3D-копії, які можна використовувати при реставрації та реконструкції об’єктів чи їхніх елементів. У цифровому форматі фіксуємо інформацію про кожен елемент, його точні розміри, колір, і ці дані потім можна використовувати для почергової відбудови будівлі, яка могла бути зруйнована чи пошкоджена. Сканування передбачає велику частину геодезичних робіт: для обмірів використовуємо насамперед такі прилади, як тахеометри, лазерні сканери, що дозволяють створити детальну 3D-модель, а для передачі фактур, кольорів розписів чи мозаїк — хороші фотоапарати і в деяких місцях дрони, що дуже пришвидшує роботу, — розповідає Юрій Преподобний, співзасновник компанії Skeiron.
З ініціативи інституту Polonika вже проведено сканування кількох сакральних споруд у Львові, пов’язаних із польською культурною спадщиною: це церква св. Андрія, Домініканський собор, Церква Покрови Пресвятої Богородиці (у минулому костел св. Миколая). Серед пріоритетів для сканування – Вірменська церква, ансамбль Успенської церкви, собор св. Юра. У співпраці з профільними структурними підрозділами ЛОДА (нині Львівська обласна військова адміністрація) та ЛМР, Бюро спадщини напрацьовується перелік об’єктів у місті й області, які мають історико-культурну цінність і які варто оцифрувати першочергово. Є готовність працювати і в інших містах або регіонах країни, де це можливо та безпечно, зазначає координаторка ініціативи #SaveUkrainianHeritage Марія Кравченко.
У планах також залучення фахівців зі сканування та волонтерів з усієї країни, яким не байдужа доля пам’яток, а також тематичні навчання, створення відкритої бази цифрових моделей пам’яток Також є опція профінансувати сканування конкретної пам’ятки. Дізнатися більше можна тут.
«Львів зустрічає»: популяризація культури міста
Бюро спадщини у Львові — координаційно-інформаційний центр з популяризації, збереження та відновлення спадщини – із початком війни, як і багато інституцій культури, змушене було скорегувати свою діяльність. Серед напрямів діяльності — а це господарська діяльність, розроблення ПКД, здійснення технічного нагляду за будівництвом і реставрацією; програмна координація програм співфінансування реставрації вікон, брам; популяризація культурної спадщини, проведення просвітницьких заходів і навчальних семінарів — пріоритетною в останні тижні стала просвітницька робота.
— Ми побачили, що до Львова їде дуже багато людей з інших міст, частина вже колись була у нашому місті, інші — ніколи. Спільно із галеристами, музейниками з ініціативи Павла Гудімова ми розпочали програму “Львів зустрічає”. В її рамках проводимо прогулянки, зустрічі, обговорення з людьми, які переселилися до Львова під час війни, — таким чином знайомимо всіх зацікавлених з локальною культурою, історією, допомагаємо пізнавати Львів. Провели екскурсії, презентації, лекції на теми відновлення спадщини після воєнних конфліктів, роль цифрових технологій у збереженні культурної спадщини. Також, крім оглядових, були спецподії відреставрованими об’єктами у Львові, на теми джерел фінансування, дійових осіб, ініціатив у галузі захисту культурної спадщини, — розповідає Павло Богайчик, керівник Бюро спадщини.
На ці події приходять люди різних професій, досвіду, віку. Після кожного заходу організатори отримують багато позитивних відгуків: такі заходи, спілкування відволікають людей від пережитого, від новин.
А нещодавно Бюро ініціювало й розвиток комунікації, не обмеженої Львовом, — ідеться про налагодження горизонтальних зв’язків із тими, хто займається культурною спадщиною в різних регіонах України, фахівці вже зголосилися, готові брати участь в обговореннях про збереження культурної спадщини та її відновлення після війни. Нові прогулянки Львовом від Бюро та партнерів для містян і тих, для кого Львів став прихистком, тут.
Загалом в Україні, за актуальною на 15.04.2022 інформацією Міністерства культури та інфополітики, внаслідок військових дій російської сторони пошкоджено чи зруйновано 166 об’єктів культурної спадщини. МКІП створив спеціальний ресурс для фіксації воєнних злочинів у сфері культури: пошкодження старовинних будівель, пам’ятників, релігійних споруд, творів мистецтва, пам’яток природи тощо. Ці матеріали, за задумом, можуть бути використані як докази для кримінального переслідування причетних до злочинів відповідно до українського законодавства у Міжнародному кримінальному суді в Гаазі та на спеціальному трибуналі. Сфера культури в Україні у цілому зазнала масштабних втрат, оцінити які наразі, через активні військові дії й тимчасову окупацію окремих територій країни, остаточно не можливо.