У рамках онлайн-проєкту ІСК «Як справи в культурі?..» вже вмикались Вроцлав і Краків, а 25 травня долучився Люблін. Це була нагода поспілкуватися з Рафалом Козінскі, керівником мистецького та програмного відділу Centrum Kultury w Lublinie (далі СКL або Центр) — однієї з найбільших культурних інституцій у східній частині Польщі.
Рафал розповів про дослідження CKL «Яке майбутнє культури? Участь в культурних подіях в умовах пандемії» і на його основі зробив декілька цікавих висновків та рекомендацій щодо подієвої діяльності культурних інституцій
CKL зосереджує свою діяльність у напрямі мистецтва (театр, виставкова діяльність), промоції культури і культурного представництва. Серед фестивалів, за якими знаний Центр: Lublin Jazz Festiwal, Wielokulturowy Lublin, Dźwięki Słów i Scena Młodych, Konfrontacje Teatralne, Lubelski Festiwal Filmowy, SplatFilmFest, а також Фестиваль сучасної імпровізаційної музики Jazz Bez, який охоплює низку міст України та Польщі.
Як почувається аудиторія
CKL є дуже відкритою інституцією, і до карантину там завжди було багато відвідувачів. Це установа площею 10 тис м², із бюджетом 10 млн злотих (це понад 2 млн євро), командою 150 осіб (на постійний чи допоміжній основі) й аудиторію 200 тис осіб. Із 13 березня Центр зачинений: команда працює дистанційно, відвідувачів немає. У цій ситуації, за словами Рафала, відсутнє й розуміння, як далі працювати і планувати, зокрема подієву діяльність.
Як зазначив спікер, Міністерство культури Польщі, з одного боку, дає певні рекомендації щодо діяльності в галузі, однак, з іншого боку, — бракує розпоряджень та чітких правових засад, відтак «де факто, ми не знаємо, як функціонувати, як організувати культурне життя». На час розмови (а це початок цього тижня) більшість культурних інституцій у Польщі були зачинені, культурні й мистецькі заходи заборонені; дозволені лише репетиції, аудіовізуальні онлайн-акції, кіно просто неба. Профільне міністерство оголосило програму «Культура онлайн», але не все в ній, за словами Рафала, відповідне й цікаве CKL.
Аби зрозуміти настрої й очікування суспільства й відтак шляхи подальшої діяльності, Центр вирішив провести дослідження. Це буде цикл опитувань, які періодично повторюватимуться, — для розуміння змін і динаміки. Перше онлайн-опитування охопило 2% мешканців Любліна, і 90% із цих респондентів — ті, для кого культура важлива, хто залучений чи наближений до сфери, бере участь у культурному житті міста. Найбільше серед опитаних було людей віком 30-40 років, далі — 20-30 й 40-50 років, доволі незначний відсоток осіб поважного віку та до 20-ти. Анкета мала 10 запитань, що стосувалися актуального ставлення людей до культурних подій різних форматів, готовності їх відвідувати тощо. Запитання досить універсальні, актуальні для міст загалом. Керівник мистецького та програмного відділу СКL зазначив:
— Найцікавіша рефлексія з дослідження така: 65% опитаних боїться перебування в натовпі з іншими людьми. Аудиторія хоче приходити на події, але її лякає зараження коронавірусом… Найбільша проблема після розриву соціальних зв’язків у тому, що насправді ми не боїмося терористичних актів, політиків чи якихось інших речей, а боїмося учасника культурної події, того, хто сидить біля нас на концерті чи поетичній зустрічі. Це велика проблема, перед якою ми постаємо, бо культура, мистецькі події, буття в культурі завжди було побудовою спільноти. Сьогодні страх перед іншим стає викликом, на який маємо відповісти.
Камерність, онлайн, безплатні події
Дослідження засвідчило, що найбільше опитаних (34%) хотіли б відвідати концерт; 17% за можливості пішли б у театр, 18% — у кіно. Очевидно, що емоція від спільного перебування на концерті, споглядання виступу артиста для багатьох є дуже важлива, але значна частина респондентів у нинішній ситуації перед походом на захід усе ж зважувала б усі «за» й «проти». Скажімо, якщо 30% опитаних без вагань взяли б участь у двох великих заходах у Любліні — це Ніч культури (Noc Kultury) і Карнавал чарівників (Сarnaval Sztukmistrzów), то інші 30% — радше так, але перед тим ще подумали б. Також залучені до анкетування замість концерту на центральній площі міста радше віддали б перевагу камерній події чи акції в їхньому районі — аби уникнути потреби пересуватися місто, перебувати в гущі людей. Як з’ясувалося, найбільше людей лякає недотримання іншими санітарних процедур, перебування у спільних просторах. Тож, як міркує колега з Любліна, аудиторія культурних заходів повертатиметься, але швидше до немасових форматів, як невеликі концерти чи літературні зустрічі.
Під час карантину в Польщі було дуже багато онлайн-подій — і, згідно з дослідженням, люди досить зацікавлені цим форматом. 49% опитаних брали участь у трансляціях спектаклів, які організовував чи CKL, чи театри Любліна. Популярними в інтернеті також є концерти, майстер-класи і заходи для дітей. Рафал певен, що після пандемії проведення культурних подій у мережі лишатиметься актуальним — й інституції, організатори заходів мають зважати на це у своїх програмах та діяльності.
Окремо поцікавилися готовністю аудиторії витрачати гроші на культурні події: понад третина відповіла, що готова робити як раніше, чверть — що заощаджуватиме, ще чверті було важко відповісти. Це наштовхує Рафала на думку, що організатори культурних подій муситимуть певну їх частину робити безплатними і відповідно не зароблятимуть від продажу білетів так, як раніше.
Інша культура — нові рішення
— Культура після пандемічної кризи, без сумніву, буде іншою, ніж до тепер. Мусимо налаштуватися на пошук нових стратегій і рішень. Якщо участь в майстер-класах чи малих подіях ще може мати сенс, то масштабні події — під великим знаком запитання. Чи в принципі фестивалі, музичні й театральні, матимуть сенс? Чи будуть вони реалізовані? А якщо «так», то в яких межах? Наступне: якщо робитимемо вистави чи концерти в залах на 300 місць, а зможемо запросити лише 100 осіб, постане проблема — як збудити емоцію в людини, котра сидить на віддалі від іншої?.. І як себе почуватиме актор чи музикант — чи вдасться викликати ейфорію у глядача, що раніше й було основою діалогу і переживання культури?.. Так, у нас є страх, але є й багато надії та нових викликів, — міркує Рафал Козінскі.
Соціальне дистанціювання й страх іншого, криза після пандемії, водночас бажання певної частини аудиторії повернутися до культурних активностей і відгук аудиторії на культуру в мережі — все це провокує певні зміни в культурній подієвій діяльності. Так, CKL думає про свою стратегію, розглядає різні варіанти для подальшої діяльності. Серед них: деякі заходи проводити онлайн, з іншими піти в камерний формат (орієнтуючись на невелику аудиторію і погоджуючись на програш із точки зору заробітку). Наступне — випробовувати нові формати, як от кіно просто неба: Центр саме запланував на вихідні таку подію на 200 осіб — це нагода поспостерігати, як учасники дотримуються карантинного режиму, як реагують на незвичний формат.
Відео зустрічі можна переглянути тут. Матеріали про попередні зустрічі (Каунас, Вроцлав, Краків, Матера) читайте у нашому блозі: http://isc.lviv.ua/blog/
Дослідження http://ck.lublin.pl/2020/05/wiemy-juz-bedzie-przyszlosc-kultury-zobacz-raport-badan/