Конгрес культури — платформа для професійної спільноти сфери культури, що відбувається щодва роки у Львові. ІІ Конгрес культури «Сцена майбутнього» відбувся у Львові 14-16 жовтня 2021 року (про І Конгрес 2019 року читати тут). Через тему цьогорічного Конгресу ми спробували відповісти на запитання, яким і як середовище бачить майбутнє крізь оптику культури, як можна його творити й реагувати на кризи та виклики. Імпульсом для концепції Конгресу 2021 стали події останнього півтора року (2020 – перша половина 2021-го): пандемія, зупинка звичного «живого» культурного життя, ризик скорочення фінансування культури, конфлікти навколо конкурсів на обрання керівників(ць) культурних інституцій в Україні.
Конгрес зібрав близько 300 представників і представниць сфери культури України та Центрально-Східної Європи. Подія складалась із дискусійної та мистецької частин. Інспіраційними промовами відкрили цьогорічний Конгрес соціолог культури Паскаль Ґілен та перекладач, філософ Вахтанг Кебуладзе: дивитись відкриття Конгресу.
Дискусійна частина розкривалась через три тематичні блоки Великої сцени: «Катастрофи» (під кураторством Зоряни Рибчинської), «Спів-життя» (кураторка Оксана Дащаківська), «Театрократія» (курує Оксана Форостина); а також Малої сцени (кураторка Марія Кравченко), фокус якої був орієнтований на практичні формати. Куратором мистецької складової є Влодко Кауфман. Локація перших двох днів заходу — тематично відповідна — Театр імені Лесі Українки у Львові. Третій день Конгресу — «Театрократія» — відбувся у Великій сесійній залі Львівської міської ради. Програма Конгресу культури.
Серед тем Конгресу: осмислення трагічних подій минулого і сучасності в культурі, реформування й децентралізація культурних політик, загрози та виклики, перед якими нині постають культурні інституції, мистецтво vs креативні індустрії, культура й технології, межі між театром, медіа й політикою, сучасне українське кіно й переживання травматичних досвідів та ін. Кураторки дискусійної частини конгресу розповідають детальніше про питання та сенси, які охоплює кожен блок.
Першого дня у фокусі були «Катастрофи». Кураторка напряму Зоряна Рибчинська — дослідниця культури, завідувачка кафедри культурології Українського католицького університету — робить для нас інтро до свого дня:
«В античному театрі катастрофою називали трагічний для героя поворот подій. Глядач, ототожнюючи себе з цим героєм, співчував йому, відчуваючи подібні емоції (страх, відчай, розпуку), і переживав катарсис — очищення та звільнення. Сьогодні катастрофою ми зазвичай називаємо події, що привели до масштабних трагічних втрат людських життів, цілих суспільних чи етнічних груп, культурних цінностей, природних екосистем тощо. Водночас зміни, які переживаємо, сприяють актуалізації катастрофічного регістру світовідчуття загалом, через який сприймаємо й події останніх років: світова кліматична криза, яка зумовила перегляд ролі й місця людини в земній екосистемі, небезпечні тенденції політичної інструменталізації культури, нездатність забезпечити тяглість і послідовність діяльності інституцій, війни пам’яті через втрати нагод відрефлексувати травми минулого й спокутувати провини. Чи за таких умов можемо сподіватись, що поновне пережиття минулих і досвід сучасних катастроф запустить процес катарсису? Чи маємо шанс на зростання, а не ходіння по колу власних помилок, образ і травм? Що можемо зробити, аби трагічний досвід став нашою силою для побудови майбутнього?»
Текстові підсумки першого дня Конгресу
Оксана Дащаківська та «Спів-Життя» на «Сцені майбутнього» 15 жовтня:
«Життя одне — досить заїжджена фраза, але насправді воно ніколи не одне, бо ми не можемо жити його наодинці, а тією чи іншою мірою проживаємо разом з іншими людьми, групами — і саме культура дає нам можливість прожити не одне життя, а найцікавіше — проживати спільне життя, а відтак — формувати наше майбутнє.Кожне майбутнє починається з відгуку на запитання «Хто я?», майбутнє країни — із запитання «Хто ми?». А там і наступне: «Які наші можливості?». Відповіді на ці запитання можна знайти у простий спосіб — бути разом, розпізнати свої цінності, виявити спільність. День другий Конгресу Культури, що відбудеться 14-16 жовтня, покликаний подивитися на те, як ми зараз бачимо наше співжиття у культурному контексті».
Оксана Дащаківська є керівницею Західноукраїнського представництва Міжнародного фонду “Відродження”, викладачкою УКУ, кандидаткою політичних наук. У сфері зацікавлень кураторки —самоорганізованість та самозарадність суспільних груп, громадянське суспільство, культура як інструмент активізму.
Текстові підсумки другого дня Конгресу.
«Театрократія» була завершальним днем Конгресу, 16 жовтня. Запитання-запрошення до «Театрократії» — тематичного блоку Конгресу Культури «Сцена майбутнього» — від кураторки цього напряму Оксани Форостини, авторки, перекладачки, видавчині, членкині Наглядової ради Інституту стратегії культури:
«Від початку ХХ століття перебудовуються політичні ієрархії, і щоразу частіше місце у них знаходять люди, які до того здобули навички, мали (і, можливо, зберегли) амбіції драматургів у первісному значенні цього слова, творців драми. Що тут є причиною, а що наслідком? Чи влада живиться з потенціалу, закоріненого у драматичному мистецтві, а чи потреба у постійному переживанні сюжетів є настільки потужною, що кожному, хто вміє її задовольнити, відкривається шлях (і спокуса) владарювати? Чи у наші дні кожен, хто посідає владу, має розплачуватися за неї безустанним продукування видовища — зі свого життя чи з інших життів? Як і чому ми постали перед цими питаннями?»
Текстові підсумки третього дня Конгресу.
Також протягом усіх трьох днів Конгресу діяла Мала сцена Конгресу — під кураторством Марії Кравченко, менеджерки напрямку дослідження та аналітика ІСК. Відео версію підсумкової розмови із кураторками Конгресу можна переглянути за посиланням: https://bit.ly/3jbXzK5. Текстовий варіант розмови із кураторками.
Організаторами Конгресу культури «Сцена майбутнього» є Інститут стратегії культури спільно з ГО «Вірменська 35», захід відбувся за підтримки Львівської міської ради та Міжнародного фонду “Відродження”, Фундації Стратегічних Змін, Jam Factory Art Center, Harald Binder Cultural Enterprises й АТ «Кредобанк» KredoBank.