Восени 2020 року у Львові стартував проєкт Art Resistentia. Він націлений на підтримку представників мистецького середовища міста в час карантину й нестабільності. Завдяки проєкту музиканти, літератори, художники, театральні колективи міста мають можливість втілити свої ідеї — загалом 17 проєктів. Результат побачимо цьогоріч.
Сьогодні — слово кураторам Art Resistentia: це Остап Костюк, Влодко Кауфман, Вікторія Швидко та Григорій Семенчук. Згодом розповімо про учасників Art Resistentia та їхні ідеї.
Що таке резистентність
Проєкт Art Resistentia став реакцією на події останнього року. Культура, люди, які представляють цю сферу, є одними з тих, хто чи не найбільше потерпає від карантинних обмежень: вимушені перерви у творчих процесах, перенесення проєктів, перехід від живого формату до онлайну, а відтак брак живого спілкування, взаємодії, що і є основою звичного культурного життя, культурних практик.
Ідея підтримати митців, які опинилися у непевному становищі, належить Інституту стратегії культури та Мистецькій майстерні «Драбина». Art Resistentia реалізовується за підтримки Львівської міської ради в рамках Програми «Львів 2020: Фокус на культуру».
Поняття «резистентності» команда проєкту запозичила з медичного словника, де воно означає здатність організму, екосистеми залишатися в цілісному стані під навантаженням, проявляти опірність впливам ззовні. В Art Resistentia, за аналогією до живого організму, роздумують над стійкістю, опірністю мистецтва й художника зокрема, передовсім у кризовий період.
У проєкті застосовано кураторський підхід. Є чотири блоки, у кожного — свій куратор. Театральний напрям курує Вікторія Швидко (менеджерка проєктів, Театр Лесі Українки, Мистецька майстерня «Драбина»), літературний — Григорій Семенчук (поет, музикант, культурний менеджер, Мистецька рада «Діалог»), візуальний — Влодко Кауфман (художник, куратор, арт-директор галереї «Дзиґа», Інститут Актуального Мистецтва), а музичний — Остап Костюк (режисер, музикант, співавтор музичних проєктів).
У новій реальності
«За останній рік стало зрозуміло, що культура — це все ж таки про спільний простір, спільне повітря, розмову, очі і, скажімо так, тактильні речі. Звичайно, змінився весь літературний сектор: крім писання й видавання книжок, важливою частиною є події: всі великі літературні події не тільки в Україні, а й у світі цього року не відбулися у звичному форматі, тепер їм довелося стати маленькими телекомпаніями… Ну і тепер автор знає важливу цінність свого читача — як особи, котра безпосередньо сидить перед тобою і може в будь-який момент з тобою контактувати, без жодних бар’єрів екрану,» — каже куратор літературного блоку Art Resistentia Гриць Семенчук.
Щось подібне з музикою і театром, де творчість зазвичай є колективною, а живі виступи, присутність глядача — наріжним каменем. Так, скажімо, хоча театр й опирається розвитку технологій та медіа (прагнучи безпосередньої взаємодії з глядачем), але нині адаптується якраз із допомогою технологій, ділиться спостереженнями Вікторія Швидко.
На думку Влодка Кауфмана, опірність — це «нормальний стан художника» (якщо говорити про «творця», а не «ремісника»): пандемія, комунізм, криза, що б то не було — це для автора цікава тема, стимул до творення. Художник працює, не заважаючи на обставини чи доступність аудиторії, бо — не може інакше. Крім того, як зауважує куратор візуального блоку Art Resistentia, аудиторія актуального мистецтва (contemporary art) настільки незначна, що ситуація пандемії тут мало що змінює.
Опірність за замовчуванням
Серед учасників Art Resistentia — художники та художниці, індивідуальні й об’єднані у творчі групи. Хоча вони поділені на блоки, більшість мистецьких ідей є міждисциплінарними і поєднують різні складові (візуальну, музичну, вербальну). Учасників до кожного блоку відібрали й запросили куратори, орієнтуючись на творчу активність, оригінальність ідей, різноманіття форматів.
Літературний блок репрезентуватимуть поетичні проєкти («поети найтонше відчувають усі зміни, коливання і кризи», каже Гриць Семенчук), часто — мультидисциплінарні, у поєднанні з іншими елементами. Куратор блоку спробував скерувати учасників до співдії та переосмислення в новій ситуації тих ідей, на які раніше, ймовірно, бракувало можливостей, ресурсів або часу. Пандемічна пауза сприяє цьому.
Проєкти театрального напряму — різні й не завжди безпосередньо про театр, всіх учасників об’єднує театральний бекґраунд та «опірність ситуації за замовчуванням». Відбираючи учасників, Вікторія Швидко зрозуміла: всі формації і дієвці — самодостатні, мають чимало ідей і попри все шукають і знаходять способи робити те, що хочуть. Тим часом учасники блоку «Візуальне мистецтво» після декількох зустрічей вирішили поекспериментувати: три залучені художники спільно створять візуально-просторове середовище, що зокрема буде відкрите для взаємодії із колегами з інших блоків Art Resistentia. У музичному блоці — 4 проєкти. Куратор напряму Остап Костюк говорить:
«Це авторські музичні проєкти із середовища незалежних львівських митців. Авторська робота, оригінальний підхід до теми були для мене основним критерієм у виборі музикантів — і це актуальний зріз проєктів та колективів, що творять у Львові кілька останніх років. Проєкти об’єднані проблематикою життєздатності мистецтва, проте репрезентують досить різні музичні середовища, жанри і фокусуються на різних часових періодах, від 19-го до 21-го століть. Маємо нагоду поміркувати над тим, чи є резистеність спільним явищем для всіх епох, чи кожна доба знаходить свої форми опірності».
Заглядаючи у 2021-й (і трохи далі)
Наразі митці, залучені до Art Resistentia, працюють над проєктами. Формат їхнього представлення залежить від актуальної ситуації цьогоріч. Це буде або велике дійство з усіма проєктами (щось схоже до фестивалю), або почергова, більш тривала презентація мистецьких творів чи, у випадку несприятливої пандемічної ситуації, онлайн-події. Водночас проєкти митців будуть самодостатніми, і автор(к)и зможуть репрезентувати їх й на інших майданчиках.
Проєкт Art Resistentia не лише актуалізує потребу сталої підтримки художників, а й звертає увагу на незалежних дієвців — про це говорили під час нещодавньої онлайн-події з кураторами Art Resistentia. Незалежні художники — чи не найбільш вразливі: вони діють поза інституціями, не завжди є самозайнятими особами і, скажімо, можуть самостійно аплікуватися на грантові програми від УКФ чи інших фондів, часто залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Крім того, ігнорування незалежного сектору, який можна вважати одним із «флюгерів розвитку» — за сміливість, вихід за рамки усталених практик і регламентів — врешті негативно позначається на всьому секторі, впевнена Вікторія Швидко.
Модератор зустрічі Андрій Лінік, художник і куратор, навів приклад Відня: тут діє інституція із бюджетом у декілька мільйонів євро та змінним керівним органом (його обирають представники-експерти з різних сегментів культури), що спрямовує кошти на підтримку митців та розвиток сфери, враховуючи локальні потреби й особливості середовища. Є й досвід Польщі: у Кракові — творчі стипендії для артистів, у Вроцлаві — мікрогранти. Схожим інструментом сталої інституційної підтримки й розвитку культури для нас може стати міський Фонд культури, над створенням якого працює Інститут стратегії культури. На сьогодні напрацьована базова модель міського фонду культури на прикладі Фонду культури Львова (ознайомитися з нею можна тут).
͠
#ArtResistentia — проєкт про опірність мистецтва, націлений на підтримку арт-середовища Львова. Проєкт втілює Інститут стратегії культури та Мистецька майстерня «Драбина» за підтримки Львівська міська рада у рамках Програми «Львів 2020: Фокус на культуру».
Текст підготувала Ірина Шутка, ІСК.