«Єдиний медіум, коли слів замало»
У межах проекту Art Resistentia, націленого на підтримку митців у Львові під час карантину, свої музичні ідеї втілюють Мар’ян Пирожок, Марія Онещак, Остап Мануляк, Андрій Кохан. Дізнаємося у них більше про їхні проекти, розуміння музики й значення мистецтва — для музикантів і для слухача, завжди та в час турбулентності, як є тепер.
Якщо зник смак і нюх, слухай!
Проєкт Art Resistentia має перфомативно-театральний, літературний, візуально-мистецький та музичний напрями. Ми вже розповідали про те, над чим працюють художники: Сергій Радкевич, Володимир Стецькович та Олекса Фурдіяк. А що з музикою? Як карантин та соціальну ізольованість переживають музиканти? Як їм без живих виступів і контакту зі слухачем?
У музичному блоці Art Resistentia — чотири проєкти. Вони репрезентують різні музичні середовища Львова, відмінні за жанрами й фокусуються на різних часових періодах. Водночас всі осмислюють ідею опірності мистецтва, митця — обставинам, імперативам чи стереотипним уявленням, зокрема про музику. Майже всі проєкти міждисциплінарні. Один із них пропонує новий погляд на творчість Степана Руданського, інший розкриває спадок Богдана Весоловського й атмосферу міжвоєнного Львова. Є проєкт зі сфери актуального мистецтва, що поєднує електроакустичну музику й відеоарт. І нарешті буде «оркестр» від знаних львівських музикантів, які для такої колаборації змогли зібратися, хоч це й парадоксально, саме завдяки карантину.
І «Пиріг і Батіг», і «Співомовний»
«Пиріг і Батіг», як і інші проєкти Мар’яна «Пирога» Пирожка, досліджує українську мову й поетику та має на меті їх популяризацію через музику. У межах Art Resistentia «Пиріг і Батіг» представить пісенно-музично-поетичне дійство «Співомовний». В основі — твори й життєпис Степана Руданського й мова останніх років кріпацтва. У цьому проєкті творець «співомовок» постане як лірик, який, проте, чинив «негаласливий опір» реаліям свого часу (скажімо, забороні батька листуватися українською).
«Це була тихенька романтична опірність — не галаслива, фізична, а внутрішня, духовна, але вона дійшла до нас, і бачимо наскільки вона була крута й масштабна, — каже Мар’ян Пирожок. — У нашому проєкті Руданський постане іншим. Я почув його таким на Гуцульщині, це був його мегатвір «Лірникові думи» (або «Байки світовії»). Хоча Руданський був родом з Вінниччини, та він глибоко збагнув багатство мови краю й поза межами свого регіону. І мова — це якраз основне, чому я вибрав цього автора і чому хочеться його ретранслювати».
Роботу над матеріалом розпочали у 2019-му — тоді робили записи на хуторі, а твір «Гей, бики» записували того ж дня, коли він був створений автором, лише 160 років по тому. У підсумку це буде 12 композицій про життя і смерть в епоху кріпацтва. І хоча кожна пісня є самодостатньою, проте всі складатимуться у певну послідовність і створюватимуть цілісну виставу. На цьому етапі до проєкту, крім Мар’яна Пирожка (спів, гітара), залучені Маркіян Турканик (скрипка, спів, альт), Сашко Марусяк (тромбон, спів, сакбут); Всеволод Садовий (перкусія, спів) та Марк Токар (контрабас, спів).
Живі історії від «Оркестри почувань»
Творчість Богдана Весоловського актуалізує «Оркестра почувань». У складі гурту Марія Онещак, акторка театру імені Леся Курбаса й співачка етно-гурту «Курбаси», а також піаніст Данило Саєнко, скрипаль Маркіян Турканик, контрабасист Артем Каменков.
Музиканти вже й раніше працювали з доробком українсько-канадського композитора, організовували вечори романсів, шлягерів — і щоразу це мало теплий відгук в аудиторії. Як згадує Марія Онещак, ще в студентські роки їй зрезонував музичний Львів 1920-30-х й заімпонувала постать Весоловського, котрий тоді — у польському Львові — прагнув «створити неповторну українську музику, український легкий жанр». Тепер «Оркестра почувань» готує імпровізаційне дійство на перетині музики й театру, що дозволяє «кожну пісню проявити як живу історію, персональну драму героя». Марія зазначає:
«Коли я співаю, слухаю, читаю тексти до пісень, романсів Богдана Весоловського, там неймовірно багато образів, які настільки оживляють час, коли він жив, — і дивним чином переплітаються з теперішнім. Ці два періоди дуже подібні. Весоловський творив зокрема у час війни, коли людські почуття максимально загострені, і так важливо опертися на любов. У нашій музичній виставі спробуємо максимально повноцінно проявити такі важливі теми, як Кохання, Пристрасть, Війна та Перетворення. Нині, коли сучасні обставини змушують нас стресувати, мистецтво спонукає задуматися про одвічні сенси і не згубити своєї творчої природи».
Визволяти(ся) «з плаского світу»
«Визволення з плаского світу ІІІ» — проєкт Остапа Мануляка, композитора, співзасновника МО «НУРТ», якого знають також завдяки фестивалям Vox Electronica, «Тетраматика». Ідейно проєкт пов’язаний із працями Паскаля Ґілена та Вацлава Гавела. Остап пояснює:
«Плаский світ», як пише Паскаль Ґілен, — це рідкий двовимірний простір без опори. Через локдаун митці, інтелектуали, передовсім фрілансери, опинилися наодинці, вони є зісунуті суспільством на марґінес, хоча й творять думки і є двигуном розвитку суспільства. «Визволення з плаского світу» — це маніфест солідарності з усіма свідомими та творчими людьми, які віднаходять ґрунт під ногами і визволяються із пастки «плаского світу». І я думаю, підтримка локальної мистецької мережі може стати таким острівцем опори».
«Визволення…» почалося ще навесні минулого року — під час жорсткого карантину. Тоді з ініціативи Богдана Сегіна Остап мав концерт з простору Спілки композиторів — з вікон на вулицю Чайковського, згодом виступ онлайн у рамках фестивалю «Контрасти». Зрештою, з’явилася ідея аудіовізуального перфомансу, що й буде втілений завдяки Art Resistentia: електроакустична звукова тканина та візуальний ряд поєднуватимуться й міксуватимуться наживо. До колаборації долучаться художник Михайло Барабаш, композитор та програміст Назар Скрипник і музиканти ансамблю ConstantY. Така інтердисциплінарна співпраця розширює горизонт і дає можливість поглянути на проблему під іншим, свіжим кутом зору, переконаний автор проєкту.
Вам — музичне повідомлення
Якщо Остап «перевіряє музичну мову на її життєздатність» і шукає «новий спосіб вираження», зокрема із залученням відео (аби ще більше захопити глядача), то Андрій Кохан хоче «зробити музику єдиною мовою, єдиним медіумом між людьми, коли слів замало», для нього музика універсальна й не піддається сумніву, каже куратор музичного блоку Art Resistentia, режисер та музикант Остап Костюк.
Андрій Кохан, джазовий виконавець, учасник різних гуртів та проєктів (ShockolaD, Lemko Bluegrass Band, Andrew Cohan Blues Band, Blues Kolo та ін.) працює над проєктом Music Messengers. У кінцевому підсумку це буде практично оркестр за участю таких музикантів, як Ярослав Казмірчук (труба), Андрій Дулиш (саксофон), Богдан Мукомела (барабани), Любко Іщук (перкусія), Тарас Кушнірук (гітара) та запрошений гість Ростислав Татомир (бузукі та вокал). Появі проєкту сприяв карантин: саме під час локдауну Андрій напрацював матеріал, а колеги знайшли час для співпраці, що у звичному ритмі уявити важко.
«Music Messengers — це різні напрями та особисті пошуки — від дослідження світових етнічних традицій до розвитку блюзу та джазової музики на актуальній українській сцені. Це вікна в різні львівські музичні середовища, або точніше повідомлення «звідти», спроби зануритися в наші інспірації та ідеї поза межами поточних проєктів, стилістичних рамок та імперативів, — говорить Андрій Кохан. — Сама назва проєкту свідчить про простоту та інклюзивність. Це проявляється у зрозумілому та природному звучанні мелодій, які будемо використовувати. Водночас ми будемо грати речі, в яких вбачаємо неабияку цінність. Кожен приноситиме своє особисте послання, окреслюючи свою присутність. Хотілось би, щоб після прослуховування кожен міг би буквально забрати певні мелодії та ритми зі собою, щоб вони супроводжували слухача й далі».
Автори запрезентують свої проєкти у відповідному актуальній епідеміологічній ситуації форматі. Проєкт Art Resistentia втілює Мистецька майстерня «Драбина» та Інститут стратегії культури за підтримки Львівської міської ради в рамках Програми «Львів 2020: Фокус на культуру».