«Агломерація Культура» — таку подію Інституту стратегії культури провів 22 серпня в рамках V Фестивалю Параджанова на Левандівці. Це була зустріч-знайомство з представницями і представниками інституцій культури громад Львівської ОТГ
Нас стало більше
Навесні створено Львівську ОТГ у складі Львівської, Винниківської, Дублянської міських рад, Брюховицької та Рудненської селищних рад, а також Грибовицької, Грядівської, Зашківської, Лисиничівської, Малехівської та Рясне-Руської сільських рад. Така інтеграція громад означає розширення мережі культурних інституцій та спільноти людей, які працюють у сфері. Тож ІСК — як інституція, покликана моніторити виконання Стратегії розвитку культури Львова й надавати підтримку установам та середовищам культури — ініціював зустріч із представниками громад, щоб познайомитися й поговорити про очікування, потреби та ймовірні площини для взаємодії.
На зустріч приїхали завідувачки/-чі народних домів, художні керівниці чи керівниці бібліотек Рясне-Руська (Олена Сенейко, Оксана Солук), Рудно (Світлана Павук), Гряди (Любомира Головко, Христина Сенько), Богдан Бовшик (Великі Грибовичі), Оксана Ткач (Воля-Гомулецька), Дублян (Вікторія Банга), Брюхович (Марта Бей, Юля Клим, Меланка Юей). ІСК репрезентувала директорка Юля Хомчин, модерувала розмову Марта Більська. Долучилися також Олександр Агашков (керівник КМЦ «Супутник»), Олександр Антонюк (апарат ВРУ) та ін.
Як справи зараз
Культурні установи різних громад перебувають в неоднакових умовах, у них — відмінний досвід та власні фокуси. Але очевидно те, що в усіх є бажання розвиватися, пробувати щось нове, співпрацювати, водночас — є й інтерес та запит на культурні активності з боку місцевих жителів.
При народних домах нерідко діють творчі колективи. У Рясне-Руській це народний хор «Ополяни», заснований 1989-го, в Дублянах — народний хор «Відродження», у Рудно — народний ансамбль пісні й танцю «Лемковина» й народна капела бандуристок «Ягілка», яка існує вже 40 років і яка, хоч це й парадоксально, не має власного приміщення. У Гряді, Волі-Гомулецькій діють безплатні гуртки, передовсім для дітей — хореографія, рукоділля тощо.
У громадах проводять традиційні свята до різних дат — до Дня Незалежності, новорічно-різдвяного циклу, Дня матері тощо. Деякі установи, як народний дім у Рясне-Руській, мають стабільну відчутну підтримку місцевої ради, меценатів, іншим доводиться покладатися на незначні ресурси, власний ентузіазм, підтримку батьків, діти яких відвідують творчі гуртки, шукати спонсорську допомогу.
Чи не в кожній з установ пробують трансформуватися відповідно до вимог і потреб сьогодення. Скажімо, в Брюховичах і Дублянах роблять ставку на залучення молоді й підлітків, а також на осучаснення (обладнання, простір) і пошук нових форматів (фестивалі каверів народних пісень, аматорських театрів або фахова юридична консультація до Дня Конституції). Представниці культурних установ говорять і про потребу «виходити поза свої стіни» та співпрацювати з іншими, зокрема локальними установами (як загальноосвітні чи мистецькі школи). А от бібліотека у Гряді стала еко-бібліотекою: близькість Грибовицького сміттєзвалища актуалізувала теми збереження навколишнього середовища тощо. Тим часом у Волі-Гомулецькій народний дім через карантинні обмеженні почав проводити свої активності в онлайні.
У представниць і представників сфери культури згаданих громад є цінний досвід у тому чи іншому напрямі, яким вони можуть і готові ділитися з колегами. Наприклад, активна команда народного дому Брюхович успішно комунікує й працює з молоддю та підлітками, залучає їх до подій як співорганізаторів, волонтерів тощо; за орієнтири там — розвиток критичного мислення, адекватний патріотизм тощо. А от у Гряді мають досвід успішної участі у грантових конкурсах. Учасниці/-ки зустрічі озвучили й актуальні проблеми, що переважно пов’язані з недостатнім фінансуванням, незадовільним станом або ж браком відповідної інфраструктури. Так, у Рудно бібліотека не має свого приміщення, відсутній майданчик — власне сцена — для проведення фестивалів, у Дублянах народний дім потребує нормальних вбиралень.
Для спільних планів
Під час розмови вималювалися деякі основні напрями для можливої співпраці: поліпшення навиків написання грантових заявок, інституційного стратегування, можливість обміну досвідом та втілення спільних проєктів (зокрема в напрямі хореографії). Окреслили й деякі варті уваги питання стосовно культурного життя у громадах. Наприклад, як залучати різні вікові аудиторії до культурного життя, заходів — не лише активну молодь, на яку часто орієнтуються культурні установи, а й, скажімо, людей поважного віку; або якими мають локальні фестивалі, події, зокрема чи варто прагнути на них запрошувати знаменитостей, чи вони якраз є майданчиком для творчої репрезентації представників локальних громад.
Новий ширший культурний контекст у рамках новоствореної Львівської ОТГ потребує належної уваги, аналізу — і врахування при перегляді Стратегії розвитку культури Львова 2025. Тож «Агломерація Культура» від Інституту стратегії культури матиме продовження.
Фото: Ірина Середа.