Під завісу.Що дав нам цьогорічний Конгрес культури? З чим ми/ви пішли з нього? Чого чекати від культури майбутнього? Підсумовуємо «Сцену майбутнього» разом з кураторками Марією Кравченко (Мала сцена), Зоряною Рибчинською (Катастрофи), Оксаною Дащаківською (Спів-життя) та Оксаною Форостиною (Театрократія). Розмови з державою«Як пережити ці зміни, які на нас очікують: чи ми покладаємось більше на державу, чи […]

День третій. У владі театру. Визначаючи, що саме означає слово «театрократія», варто згадати що це: а) влада театру; б) театральність влади; в) намагання впорядкувати життя згідно з правилами сцени та драматургії; г) влада глядачів театру над дійством, що розгортається перед ними. Останній день Конгресу Культури — 16 жовтня — був присвячений саме Театрократії у кожному […]

Екватор Конгресу культури — другий день — відбувся під назвою «Спів-життя». Із визнанням проблеми треба якось починати її вирішувати, тож після поліфонії першого дня, що зводилась приблизно до: «так, нас супроводжують катастрофи і ми не впевнені, що вони нас чогось вчать», Конгрес культури перейшов до логічного кроку: як нам будувати у них спів-життя? Доречно згадати […]

Тема цьогорічного Конгресу культури — «Сцена майбутнього» — народилась великою мірою через виклики цих двох років, що минули з часів Конгресу попереднього. Пандемія COVID-19 змінила наші звичні маршрути, спосіб життя та (при)зупинила культуру по всьому світу; українські культурні (і не лише) інституції стикнулись зі скороченням фінансування; кліматична криза перестала бути темою для розмов лише науковців, […]