Наше місто перебуває на етапі формування стратегії розвитку Львівської агломерації. Цей процес викликав широкий резонанс як серед експертів, так і серед жителів громад. З огляду на це 10 травня 2023 року Інститут стратегії культури організував подію, на якій спільно з експерт(к)ами із децентралізації, реформування місцевого самоврядування та культурної сфери відбулося обговорення теми «Львів та Львівська агломерація: культурний фокус».
Спікер(к)и події:
– Мирослав Кошелюк, консультант Програми Ради Європи «Посилення доброго демократичного врядування і стійкості в Україні»
– Ткач Соломія, аналітикиня Інституту стратегії культури;
– Катерина Кравчук, співзасновниця Lanka, професійної ініціативи з підсилення культури й креативної екосистеми України, дослідниця креативної економіки;
– Андрій Пундор, керівник програми стратегія Інституту міста;
– Тарас Радь, керівник проєктів у сфері виборів та місцевого самоврядування у громадянській мережі ОПОРА у Львові;
– Катерина Плечій, головна спеціалістка відділу культури, молоді та спорту Жовківської міської ради, керівниця ГО «Асоціація культурних ініціатив»;
– Іван Вербицький, директор аналітичного центру Cedos.
Модерація: Ірина Шутка, Інститут стратегії культури.
Ірина Шутка у вступному слові зазначила, що з осені минулого року розпочато процес стратегування Львівської агломерації. Поточна дискусія спрямована на внесення більшої ясності щодо цього питання, зокрема візії громад та експертів процесу стратегування агломерації; місця культури в громадах агломерації; можливостей і загроз розвитку сфери культури в агломерації.
Погляд громади на процес стратегування Львівської агломерації представив Мирослав Кошелюк на основі результатів дослідження «Думки і погляди населення Львівської агломерації» (КМІС на замовлення Програми Ради Європи «Посилення доброго демократичного врядування і стійкості в Україні»).
Стереотипи про агломерацію
Як зазначив Мирослав Кошелюк, агломерації де факто — це певна сукупність населених пунктів, які між собою пов’язані тісними функціональними зв’язками. Фактично ці функціональні зв’язки діють понад адміністративними межами і розвиваються швидше, ніж закріплюються відповідні адміністративні межі. Більша частина агломерацій у світі діє у форматі асоціацій громад. У Європі поширеним є формат «functional urban areas». Це суперечить сталому стереотипу, що агломерації є примусовим об’єднанням. Насправді формат агломерацій вирішується самими громадами і відповідним законодавством.
Окрім того, світова практика підтверджує високу економічну ефективність громад у форматі агломерацій. Зокрема 70% ВВП ЄС створюється у межах агломерацій.
Львів та агломерація
Для Львова тема агломерації не є новою. Ще у 1901 році урбаніст Ігнатій Дрекслер презентував концепцію «Великий Львів», реалізації якої завадили історичні події. На нинішній день Львівська громада і 18 навколишніх громад готові об’єднатися у форматі агломерації. Площа агломерації 3 596,8 км², густота населення 292 осіб/км². Результати опитування показали, що мешканці приєднаних громад із кожним роком все більше відчують себе львів’янами (приналежними до великого Львова / агломерації) (75,2% у 2023 році проти 23,3% у 2021-му).
Місце культури в громадах Львівської агломерації
Підтверджено, що культура відіграє одне з найважливіших місць у функціональних зв’язках громад Львівської агломерації. Так, 27,5% жителів громад уже користуються послугами сфери культури у Львові і 32,5% — хотіли б користуватися ними. Натомість 32,7% жителів Львівської громади основною метою своїх поїздок до сусідніх громад назвали власне дозвілля. Загалом 30% респондентів зазначають, що сфера культури є пріоритетною сферою співпраці в агломераціях.
Для обговорення запропоновано низку ідей спільних проєктів у сфері культури Львівської агломерації, серед яких спільна культурна мапа, навчання менеджерів культури, розширення знакових культурних проєктів Львова на сусідні громади та ін.
В Інституті стратегії культури проводиться дослідження ролі культури у стратегіях розвитку громад України. Соломія Ткач представила частину цього дослідження на тему «Місце культури у стратегіях розвитку територіальних громад Львівської агломерації». На фоні російсько-української війни відбувається переосмислення ролі культури в гарантуванні національної безпеки України загалом та необхідності її захисту на місцях. На основі аналізу ключових документів стратегічного планування державної регіональної політики України було встановлено, що у Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 рр. історико-культурний потенціал України віднесено до конкурентних переваг країни і його розвитку відводиться особливе місце. Зокрема мова йде про створення функціонально й організаційно нових моделей закладів культури, забезпечення умов для ефективного використання економічного потенціалу культурної спадщини, її збереження та захист традиційного характеру середовища, розвиток креативних індустрій тощо.
Водночас у Стратегії розвитку Львівської області на період 2021-2027 рр. основний акцент зроблено на підтримці креативних індустрій, збереженні природничої та історико-культурної спадщини. Тоді як у Стратегії розвитку культури Львова 2025 є фокусація на: децентралізації культури, відповідальному ставленні до культурної спадщини, інноваційній міждисциплінарній культурній освіті, культурі як просторі діалогу, ефективному фінансуванні й управлінні у сфері культури.
З огляду на те, що в Україні до 2022 року розроблення стратегій розвитку територіальними громадами не було обов’язковим, не усі громади Львівської області мали їх затвердженими. Водночас попри війну процес стратегування розвитку територіальних громад у регіоні загалом та Львівській агломерації зокрема продовжується й інтенсифікується. Згідно з останніми даними, половина територіальних громад Львівської агломерації перебуває на етапі розроблення стратегій, тоді як інша — має їх затвердженими.
Проблеми розвитку сфери культури у громадах
Як свідчать результати дослідження «Місце культури у стратегіях розвитку територіальних громад Львівської агломерації», ключовими проблемами сфери культури у громадах є: звужена концепція культури, дефіцит професійних менеджерів культури, пасивність мешканців громади, неефективне використання об’єктів культурної та нематеріальної спадщини громади, низька якість і вузький асортимент культурних послуг.
Установлено, що в більшості громад ключові стратегічні завдання розвитку культури пов’язані виключно із забезпеченням базових потреб (реконструкція, капітальний, поточний ремонт закладів культури), збереженням культурної спадщини. Також досить часто розвиток культури у стратегіях громад не розглядається окремо, а крізь призму або в тандемі з іншими сферами (туризм, духовний розвиток). Натомість одиниці громад Львівської агломерації зосереджені на розширенні культурної інфраструктури, удосконаленні рівня культурних послуг, використанні економічного потенціалу територій і розвитку креативних індустрій, покращенні залученості громад.
Катерина Плечій відзначила, що Жовківська громада належить до тих громад Львівської області, які перебувають на стадії розроблення стратегії розвитку. Сфері культурі приділяють значну увагу в цьому процесі. Однак, представлені результати дослідження Соломії Ткач повністю відображають ситуацію та наявні проблеми у цій громаді. Разом з тим завдяки вдалому географічному розташуванню (близькість до Львова та до україно-польського кордону) вдається затримати молодь у громаді, яка є важливим споживачем культурних послуг, з одного боку, а з іншого — суб’єктом стимулювання її розвитку. Окрім того, завдяки проактивній позиції відділу культури, молоді та спорту Жовківської міської ради вдається залучати як різноманітних експертів для співпраці, так і додаткові джерела фінансування для розвитку цієї сфери, зокрема завдяки міжнародним проєктам.
Розвиток креативних індустрій в агломерації
Катерина Кравчук під час дискусії наголосила на тому, що,говорячи про агломерації, насамперед треба розглядати розвиток креативної економіки, яка є відображенням взаємодії культури та креативної індустрії з іншими сферами економіки. Водночас креативні індустрії є похідними послугами, які надихаються культурою або використовують ці послуги (дизайн- і архітектурні бюро, мода, маркетингові агенції і т.д.). Однак, креативні індустрії вважаються пріоритетом саме великих міст, тому що там є центри освіти.
Окремо розглянули користь, яку приносять культура, креативні індустрії, окрім покращення життя з точки зору проведення дозвілля. Насамперед це працедавець для мікро- та малого бізнесу. Друге, це перспективна сфера економіки з точки зору автоматизації. Третє, легка галузь входу для людей різних категорій. Галузь, де не потрібні великі капіталовкладення, адже основне тут — людські здібності. Четверте, розвиток культури в громадах виступає складовою їхньої інвестиційної привабливості.
Загрози агломерації для розвитку культури у громадах
Говорячи про доцентрові і відцентрові сили впливу агломерації на сферу культури, Катерина Кравчук зазначила, що доцентрові процеси створення агломерацій створюють загрози втрати самоідентифікації малих громад. Втрата ідентичності з точки зору культури — це втрата культурного капіталу, сенсів, тривалої історії, яка була на цій території. Відповідно способами вирішення цих загроз, які практикують світові агломерації, є: підсилення ідентичності районів, мікрорайонів (наприклад, через мережу краєзнавчих музеїв); креативні хаби, кластери; змагання, конкурси між районами. Натомість при відцентровому процесі Львову важливо розуміти, яку саме індустрію потрібно розвивати, які є для цього локації та люди.
Іван Вербицький серед наявних бар’єрів розвитку культури виділив складнощі з транспортним добиранням до об’єктів сфери культури, насамперед це стосується вечірніх рейсів, послуг у вихідні дні. Також було відзначено необхідність тісно поєднувати галузь культури з іншими сферами агломерації. Адже через стимулювання розвитку одних сфер паралельно відбуватиметься опосередковане стимулювання і культурного сектору. При цьому не завше потрібні нові ресурси — достатньо використовувати наявні. Також істотним викликом при розвитку агломерації є забудова. У цьому контексті важливо, щоб нові забудови містили об’єкти культурної сфери.
Мирослав Кошелюк, коментуючи тезу Івана Вербицького про необхідність дотримання поліцентричності розвитку агломерації, зазначив, що агломерація — це концентрована децентралізація.
Готовність до стратегування сфери культури в агломерації
Андій Пундор у своєму виступі наголосив на важливості визначення доцільності та готовності громади до стратегування в умовах війни. Адже частина експертів, які були причетні до розроблення стратегій громади різного рівня, на жаль, загинули на фронті. Також більшість загроз, які були наведені у SWOT-аналізі наявних стратегій, сьогодні перетворилися на слабкі сторони. Однак, це все залежить від середовища. Середовище сфери культури Львова зараз перебуває на етапі перегляду наявної або формування нової стратегії розвитку культури.
Спікер зауважив, що Львів уміє балансувати й об’єднувати пріоритетні завдання (наприклад, ремонт доріг) з менш пріоритетними (розвитком культури). Було згадано тривалий процес розроблення Стратегії розвитку культури Львова 2025, відзначено її далекоглядність та затребуваність в сучасних умовах. Зокрема у документі зазначено, що стратегія для культури — це про стратегію розвитку, а не про стратегію виживання. Це про можливості, а не про проблеми.
Також акцентували на важливості розуміння визначення «культура» у Львові й навколишніх громадах. Відповідно до цього варто напрацьовувати напрями розвитку культури у Львівській агломерації. Зазначено, що однією з перемог України буде продовження процесів стратегування розвитку культури у громадах.
Мирослав Кошелюк, реагуючи на попередній виступ, зазначив: «Коли ми не бачимо майбутнього, у нас починається депресія. Процес стратегування різних сфер і агломерації загалом повинен відбуватися паралельно, а не послідовно з огляду на те, якою ціною нам це все дається сьогодні».
Тарас Радь під час дискусії зазначив, що йому резонує виступ Андрія Пундора, оскільки Стратегія розвитку культури Львова 2025 містить багато прогресивних і актуальних речей. Вона може стати прототипом для розроблення стратегій розвитку культури громад, а також агломерації загалом.
Агломераційні процеси відбуваються як певна синергія зацікавлених громад, які розуміють, що це для них додана вартість. Спікер окреслив переваги децентралізації для громад, а це зокрема: фінансові можливості, управлінська свобода, відчуття відповідальності громади за її життя. Водночас процес децентралізації не призвів до децентралізації сфери культури. Насамперед це відображається через рівень видатків місцевого бюджету на розвиток культури (у середньому 4-5% в громадах Львівської агломерації). Більше того, основні кошти спрямовуються, як було сказано раніше, на ремонт будівель, а не на розвиток, там не йдеться про смисли, простори, комунікацію.
За словами Тараса, агломерація — це не про культуру, а перш за все про інфраструктуру. Однак можна використовувати інфраструктурний потенціал для культури. Залишаються відкритими запитання: Кого ми розглядаємо як основних акторів сфери культури на рівні територіальних громад? Чи однакове розуміння поняття «культура» серед керівництва громад агломерації?
Підсумовуючи дискусію, Ірина Шутка перефразувала озвучену тезу: Агломерація — це не про інфраструктуру, а про людей. Таким чином подія, організована Інститутом стратегії культури, започатковує діалог про культуру, агломерацію та стратегування. Адже під час розмови виникло більше запитань, аніж відповідей. І вони потребують розгляду.
Відеозапис події можна переглянути тут:
