Нещодавно, 7-8 березня, у Брюсселі відбувся воркшоп, присвячений підтримці сектору культури та креативних індустрій України (ККІ). Дводенна зустріч зібрала представників сфери з України, профільних структур Євросоюзу (Європейської комісії) і професійних європейських мереж. Йшлося про означення потреб і запитів українського сектору ККІ нині — на цьому етапі повномасштабної війни та в контексті процесу євроінтеграції України.
Подію організувала Cultural Relations Platform (проєкт ЄС для налагодження зв’язків та кооперації культурних дієвців у світі та надання експертної підтримки ЄС у галузі міжнародних культурних відносин) та Lanka (професійна ініціатива для підсилення культури й креативних індустрій України) за підтримки Європейського Союзу.
Представниця команди ІСК Ірина Шутка долучилася до зустрічі, тож ділимося підсумками воркшопу й окресленням загального контексту (на основі деяких матеріалів до теми). Пропонуємо: 1) загальний огляд актуальних процесів щодо культури в системі координат «Україна — ЄС»; 2) огляд представлених на воркшопі програм та проєктів підтримки української культури; 3) нотатки із тематичних обговорень під час цієї міжнародної зустрічі.
Контекст: війна, плани відбудови, євроінтеграція
Воркшоп у Брюсселі був частиною мапування потреб сфери ККІ України, яке впродовж січня-березня 2024 році охопило також такі формати, як тематичне онлайн-опитування представників(ниць) сфери на початку 2024 року та дві онлайн зустрічі фахівців із сектору ККІ України. Згодом, у квітні, ініціатива Lanka поділиться підсумками цієї роботи. Нагадаємо, це вже друге таке мапування й оцінка потреб дієвців культури в Україні під час у війні: у 2022-му було схоже опитування й тематична зустріч у Варшаві (ознайомитися з висновками можна тут).
Спершу спробуймо окреслити загальну рамку взаємодії України та ЄС щодо культури нині, в час війни та євроінтеграційного процесу. Культура для Євросоюзу є допоміжною компетенцією. Це означає, що ЄС у цій сфері може втручатися лише для підтримки, координації або доповнення дій своїх держав-членів. Тобто культура — поле повноважень держав-членів ЄС, і вони відкриті до взаємодій як в масштабах ЄС, так і у двосторонньому форматі — з іншими країнами-членами. Як пише Лінда Берзіні у звіті «Аналіз адаптації українського законодавства і системи державного управління у сфері культури до стандартів ЄС» (2023), «можна помилково припустити, що діяльність ЄС у сфері культури та культурної політики є незначною. Однак країни дотримуються і «м’якого права» — рішень, висновків та інших рекомендацій ЄС».
Є низка документів різних органів Об’єднаної Європи (Європарламенту, Єврокомісії, Ради ЄС), які тією чи іншою мірою стосуються сфери ККІ (як обов’язкові до виконання регламенти, директиви, рішення, так і необов’язкові, наприклад, рекомендації чи оцінки). Серед них: Директива про аудіовізуальні послуги (регулює координацію національного законодавства і реклами в ЄС у всіх аудіовізуальних медіа), директиви й регламенти ЄС про авторське право (узгодження прав авторів, виконавців, продюсерів і мовників). Визначений Єврокомісією «Новий європейський порядок денний щодо культури» (2018) презентує комплексне розуміння культури, яке нині є в ЄС. Культура постає у контексті соціальному (культурне розмаїття для соціальної єдності та добробуту), економічному (творчість в освіті й інноваціях, створення робочих місць та економічне зростання завдяки КІ), зовнішньому — для зміцнення міжнародних культурних зв’язків. Щодо спадщини варто згадати Європейську рамку дій у сфері культурної спадщини (2019), що сприяє впровадженню інтегрованого та партисипативного підходу у напрямі. Загалом документи, що стосуються сектору ККІ, відображають загальні пріоритети ЄС: зелений курс, цифрова трансформація, рівність та доступ до можливостей, економіка задля соціальної справедливості й добробуту, плекання демократії тощо.
У контексті інтеграції від України як претендента на членство у ЄС очікують певних законодавчих змін у сфері інтелектуальної власності, медіа, прав людей, котрі належать до національних меншин. Наша держава вже імплементувала відповідні положення, зокрема у законах «Про медіа» (2022), «Про рекламу» (2023). Більше про прогрес України в контексті євроінтеграції в галузі культури, дорожню карту євроінтеграційних реформ й можливості фінансування ЄС у цій галузі — в уже згаданому звіті Лінди Берзіні.
В ситуації війни росії проти України та подолання її наслідків актуальними є Facility Ukraine — програма фінансової підтримки України від ЄС упродовж 2024-2027 років на cуму 50 млрд євро (фінансування державного бюджету, стимулювання інвестицій, технічна підтримка в реалізації програми), а також Ukraine Plan — план реформ від українського уряду, що власне визнає, на які саме зміни й у яких галузях будуть спрямовані ці ресурси ЄС.
18 березня (уже після воркшопу) уряд України ухвалив план для реалізації Facility Ukraine — Ukraine Plan: це низка реформ у різних галузях. Спершу, ще на етапі моделювання, сектор ККІ опинився поза увагою українських урядовців, тож його представники(ці) звернулися до прем’єр-міністра з вимогою передбачити підтримку галузі в програмі фінансування від ЄС. Тож врешті ККІ є присутні у Ukraine Plan — у блоках «Економічні реформи» (де йдеться зокрема про людський капітал, а також бізнес-середовище й регіональний розвиток) та «Секторальний розвиток» (частково цифрова трансформація, зелений перехід).
Серед реформ, які мають бути проведені в Україні відповідно до Ukraine Plan, — покращення культурного розвитку. Її потенційний вплив описано так: «Реформа сприятиме наданню культурних послуг населенню шляхом реформування системи закладів культури, адаптації законодавства, покращення доступу до культури на індивідуальному та громадському рівнях, стимулювання розвитку креативних індустрій, захисту та відновлення культурної спадщини на всіх рівнях, просування культурних проєктів, спрямованих на підтримку здоров’я та добробуту, створення можливостей для самовираження через створення «українського культурного продукту» (зокрема, для підтримки ветеранів війни та інших вразливих груп населення, повернення українських вимушених переселенців з-за кордону тощо). Крім того, це сприятиме подальшій популяризації культури сучасної України з метою розвитку надійних міжнародних партнерств та залучення сталої міжнародної підтримки (культурна дипломатія та міжнародні культурні зв’язки) (Ukraine Plan, С. 149-150). З-поміж інвестиційних потреб означено зміцнення культурних об’єктів та інституцій через інвестиції у відновлення та покращення пошкодженої культурної інфраструктури та культурної спадщини. У рамках реформи зокрема передбачено затвердження Стратегії розвитку української культури (строк — 1 квартал 2025 року). Її пріоритетні цілі: збереження, захист та промоція культурної спадщини і культурних цінностей; забезпечення українців(ок) якісними і доступними культурними послугами та можливостями для творчої самореалізації; розвиток спроможностей культурних інституцій для розширення доступності, поширення практик залученості та зміцнення міжнародних культурних зв’язків; підтримка сектору креативних індустрій (Ukraine Plan, С. 170).
Важливо, що в лютому стартував проєкт RES-POL — проєкт, що на замовлення й за фінансування ЄС передбачає розроблення політик для кількох секторів ККІ та механізми їх розвитку (в контексті вступу України до ЄС), посилення інституційної спроможності МКіП щодо розроблення та впровадження політик. У фокусі — чотири сектори: мистецтво, культурна спадщина, креативні індустрії, медіа та інформаційне суспільство.
Що зроблено та які уроки: програми й проєкти підтримки ККІ
Воркшоп у Брюсселі дозволив певною мірою окреслити, що і як є зараз у сфері ККІ в Україні, поміж Україною та ЄС, зокрема що реалізовано(-вується) за підтримки ЄС. А також, що потрібно для подальшого підсилення сектору ККІ у війні та для зміцнення українського суспільства й відновлення країни.
Власне, й розпочали із окреслення базових моментів. Відкрили подію Ґеорґ Хойслер (Генеральний директорат з питань освіти, молоді, культури та спорту, Європейська комісія), Sana Ouchtati (Cultural Relations Platform). Анастасія Бондар (МКіП) наголосила на зв’язку культури та безпеки держави і ролі культури для стійкості суспільства, а Пітер Полажнар (Генеральний директорат з питань сусідства та переговорів щодо розширення ЄС) окреслив взаємини України та ЄС на цьому етапі (Facility Ukraine, програми підтримки культури України). Як конкретно працює культура для опору, відновлення та зміцнення суспільства на досвіді артцентру Jam Factory у Львові, розповіла у відео керівниця інституції Божена Пеленська. А екпертки Анна Карнаух та Катерина Кравчук коротко представили результати онлайн-опитування представників сектору ККІ в України — на тему актуальних запитів і потреб.
Фото надано Cultural Relations Platform. Фотографка: Valentyna Rostovikova.
Один із фокусів першого дня воркшопу — уроки, засвоєні в результаті проєктів ЄС та приватного фінансування в Україні, а також перспективи у цьому напрямі. Цей блок модерувала Кетрін Маньян (Генеральний директорат з питань освіти, молоді, культури та спорту Єврокомісії).
Ілона Демченко презентувала результати House of Europe — програми, що фінансується ЄС і з 2019-го націлена на обмін між фахівцями сфери культури України та країн ЄС та Великобританії. Основні компоненти: гранти, розбудова потенціалу, регіональний розвиток та комунікація. Від березня 2022 року в межах програми підтримано проєкти на суму понад 1,5 млн євро. На цей рік передбачені такі формати, як стипендії та заходи для випускників HoE, Creative Business Boost: гранти та консультації для креативних бізнесів, Digital Labs для сектору культури й освіти, гранти на інфраструктуру (передовсім для щоденної діяльності), програма підтримки збереження культурної спадщини, фінансування заходів у регіонах України, Hatathon 5.0: Спадщина. Стійкість. Інновації, конференції тощо. Серед засвоєних уроків Ілона виокремила: важливість гнучкості й адаптивності в нестабільній ситуації, критичну необхідність довгострокової інституційної підтримки для українських інституцій; потребу тривалих часових рамок для фінансування проєктів; наявність значного попиту як на грантове фінансування, так і на розбудову спроможності (зокрема в ситуації відтоку кадрів); потребу в синергії та горизонтальній співпраці — від цього культурний і креативний сектор виграють.
Михайло Глубокий з «Ізоляції» розповів про ZMINA: Rebuilding (співфінансується програмою ЄС «Креативна Європа») — програму національних субгрантів на підтримку ККІ, представлення втілених проєктів в Україні та за кордоном. У фокусі — тема відновлення: ідентичностей, соціальних норм, спільнот, відносин, інфраструктури тощо; важливою є робота з місцевими громадами й залучення аудиторії. ZMINA: Rebuilding відкрита для різних культурних та креативних секторів. Зараз триває друга хвиля програми (податися можна до 7 квітня включно). Вона націлена на підтримку проєктів українських митців, мисткинь та культурних організацій спільно з партнером із країн «Креативної Європи» та демонстрацію цих робіт. Мета — збільшити видимість української культури за кордоном та поширити досвід реалізації культурних ініціатив у контексті відновлення й підсилення громад.
У фокусі «Іншої Освіти» та її регрантингової програми «Culture Helps / Культура допомагає» (спільно із zusa, Німеччина, за підтримки ЄС) — ментальне здоров’я (зокрема і самих дієвців культури, про що часто забувають), інтеграція людей, які через війну змінили місце проживання, у нові спільноти через культуру. Це також стосується ветеранів та ветеранок. Як нагадала Ольга Дятел, проєкт передбачає різні гранти: індивідуальні, проєктні (зокрема для організацій без тривалого досвіду діяльності), міжнародні. Зараз відкрито конкурс заявок на індивідуальну підтримку психічного здоров’я, а до 10 квітня — на проєкти міжнародної співпраці для інтеграції переміщених людей через культуру людей в Україні чи країнах «Креативної Європи», включно із поширенням знань про ментальне здоров’я, активності для сімей та дітей. Запропонована діяльність може мати форму воркшопів, навчальних програм, арттерапії тощо. Більше тут.
Дарія Москалевич представила EU4Culture — проєкт, заснований ЄС на 2021-2025 роки для підтримки ККІ у країнах Східного партнерства для економічного зростання й соціального розвитку. Пріоритети: підтримка нестоличних міст у напрацюванні та реалізації стратегій розвитку культури, підсилення спроможності локальних громад та їхніх культурних подій, гранти для міжнародної мобільності митців, сприяння розвитку регіональної й міжнародної співпраці тощо. Серед позитивних уроків спікерка виокремила можливість адаптувати проєкт в Україні до умов повномасштабної війни, містам — визначати власні пріоритети й план дій, розвивати співпрацю на муніципальному рівні. А от підвищенню ефективності сприятиме більша автономія для місцевих команд у регіональних проєктах; аналіз досвіду учасників, місцевого контексту та законодавства; сприяння партнерству не лише в регіоні, а й у ЄС; можливості підтримки дієвців власне в Україні; подолання мовного бар’єру тощо.
Представляючи U-RE-HERIT, Тетяна Олійник (Ro3kvit) окреслила географію цього міжнародного фахового консорціуму для збереження та відновлення культурної спадщини в Україні: це організації зі Швеції, Данії, Литви, Румунії, Німеччини, Італії й інших країн. Від України тут НСАУ, Харківська школа архітектури та урбаністична коаліція Ro3kvit (діє з березня 2022 року для сприяння розвитку й відновленню міських, сільських територій та інфраструктури України з орієнтацією на досвід поствоєнних країн та найкращі практики міського дизайну і сталості). У рамках U-RE-HERIT до 2026 року європейські та українські фахівці зі спадщини, архітектори, проєктувальники, інженери, представники місцевих органів влади та громад українських міст спільно працюватимуть з темами охорони та відновлення української культурної спадщини. Проєкт має низку робочих форматів, серед яких і конференції («UREHERIT: Архітектори для спадщини в Україні», жовтень 2023-го). У переліку питань, які потребують уваги або рішень: великий запит на розвиток потенціалу (написання проєктів і звітність, відмінність правил ЄС та України), вузький пул потенційних грантоотримувачів; специфіка роботи у великих консорціумах (врахування інших підходів у роботі, видів експертизи тощо), тривалі часові рамки (3-5 років) в умовах нестабільної ситуації в Україні, невідповідність міжнародних протоколів до українських реалій війни (наприклад, для реагування на надзвичайні ситуації) тощо. Фахівці фіксують потребу скрупульозного пристосування та локалізації підходів і методології: Україна нині — джерело унікального досвіду, тож потрібен його аналіз та дослідження.
Важливим у контексті відновлення міст, громад України є врахування уже згаданих пріоритетів. Серед них European Green Deal (Європейський зелений курс) — комплекс політичних ініціатив Єврокомісії з амбітною метою до 2050 року перетворити Європейський континент на кліматично нейтральний. Ідеться про скорочення викидів парникових газів, збільшення частки відновлюваної енергії, підвищення енергоефективності тощо. І ця наскрізна ідея пронизує культурні активності, роботу зі спадщиною, дизайн середовища. Власне, із просторами для життя та щоденними практиками Green Deal пов’язує ініціатива New European Bauhaus. Mирослава Граусова (Генеральний директорат Об’єднаного дослідницького центру Єврокомісії) розповіла про базові принципи ініціативи: сталість (гармонія із природою та планетою), натхненна мистецтвом і культурою краса (не лише функціональність), спільнотність, інклюзивність (діалог між дисциплінами, культурами і людьми).
Серед конкретних тематичних активностей NEB Lab — Actions for Ukraine. В основі — зорієнтованість короткотермінових рішень, партнерств на довготермінову перспективу відновлення й розвитку об’єктів, попередження «відтоку мізків», створення робочих місць, підвищення кваліфікації, відбудова економіки України. Спеціальна програма в рамках NEB, із фокусами на організаційному потенціалі для реконструкції, циркулярної економіки, ефективному використанні енергії та переплануванні житла, дозволила зробити низку висновків. Деякі із них: невідповідність управлінських навичок у малих і великих громадах, впровадження партисипаційного підходу, потреба допомоги в підготовці заявок на фінансування, експертної підтримки під час реалізації проєкту, відсутність ресурсу в напрямі циркулярної економіки тощо. NEB має в Україні великий потенціал на муніципальному рівні, у створенні кращих умов для благополуччя й інтеграції ВПО, підтримці низових ініціатив, роботі зі спадщиною, у процесі реконструкції та планування, наприклад, адаптації до середовища архітектурних проєктів майбутніх шкіл в Україні. Для України передбачено фінансування в межах проєкту Phoenix (орієнтація на нову екологічну інфраструктуру в контексті засобів та підходів поводження з відходами + вода), долучення українських міст до Місії ЄС кліматично нейтральних та розумних міст (сталий підхід, зменшення викидів парникових газів). Тут є транскордонні, міжнародні, регіональні програми. І, до речі, у межах відзнаки The New European Bauhaus Prizes 2024 передбачена номінація «Special Recognition to Ukraine’s Reconstruction and Recovery Effort».
Один із важливих моментів, про який говорять представники й України, і ЄС, є невикористаний Україною потенціал європейських професійних мереж й асоціацій: українські інституції не є репрезентовані скрізь, де можуть, про деякі можливості не знають. Серед мереж: European Network of Cultural Management and Policy, European Creative Hubs Network, European Association of Conservatories, European Music Exporters Exchange, International Network for Contemporary Performing Arts, ін. (більше інформації тут).
На воркшопі директор Ендрю Маннінг розповів про EUNIC — European Union National Institutes for Culture. Це європейська мережа організацій у сфері культури із країн-членів ЄС та асоційованих країн. Нині вона об’єднує 39 членів із 29 країн. Україну із 2022 року репрезентує Український інститут. Культуру тут розглядають як важливий фактор впливу на якість життя та міжнародних відносин. Разом із партнерами EUNIC має співпраці у понад 100 країнах світу. Серед цільових активностей для України — «Культура солідарності» від EUNIC — Ukraine Fund ІІ із культурними ініціативами в різних країнах Європи (спільно з Європейським культурним фондом).
Ініціативу з підсилення спроможності українських експертів та молодих фахівців (2023-2026) від ERSTE Foundation представила Яна Барінова (Європейські політики та Україна). Ідеться про розвиток екпертності, компетенцій, навичок та знань дієвців із різних сфер для соціального діалогу, сталого розвитку й розширення співпраці у контексті євроінтеграції та подальшої відбудови України (важливим є досвід ERSTE Foundation у післявоєнному відновленні Балкан та пошуку шляхів зміцнення громадянського суспільства). Можливості від ERSTE Foundation охоплюють широке коло учасників, зокрема фахівців у сферах культури, збереження культурної спадщини, медіа, дослідників тощо. Серед ініціатив на посилення спроможності: Professional Integration Hub 2023—2026 (можливість попрацювати в інституціях Австрії та ознайомитися із їхнім досвідом), буде запущено Emerging Leaders Platform 2024—2026 (навчальна платформа для молодих українців до 25 років із візитами до Брюсселя та Відня й заняттями на тему інтеграції в ЄС, реформ та втілення соціальних змін). ERSTE Foundation також співфінансує такі ініціативи, як Kyiv Media School, 2023—2026 (на покращення стійкості й незалежності медіа в Україні) та Ukrainian School of Political Studies, 2024 (заснований 2005-го освітньо-мережевий проєкт для підвищення культури публічної політики в Україні). Водночас актуальними залишаються Policy Labs, 2023—2026 (відкрита платформа для напрацювання рішень, зокрема й у сферах культурної спадщини, КІ, регіонального розвитку та євроінтеграції), Peer Learning for Culture Heritage Management Professionals, 2024—2026 (візит професіоналів у сфері спадщини до хорватського міста Шибеник як прикладу успішного розвитку культурного туризму).
European Cultural Foundation представила Ізабель Шварц (Head of Public Policy). Спікерка розповіла, що попередній досвід (реакція на виклики пандемії ковіду) та наявна мережа партнерів дозволили ECF швидко відреагувати на повномасштабне вторгнення росії в Україну (Culture of Solidarity Fund) та у 2022-2023 роках підтримати понад 100 культурних проєктів (як-от факт-чекінг інформації про російсько-українську війну, артпроєкти за участю митців, які постраждали від війни). Висновки фонду: швидкість і гнучкість важливі, але слід думати і про сталість; малі та середні гранти за спрощеними процедурами дуже важливі для заповнення прогалин у фінансуванні культурного сектору, який сильно постраждав внаслідок війни; потрібна підтримка культури в Україні та за її межами, налагодження співпраці між фундаціями та українськими дієвцями культури. Водночас важливим поза фінансовим чинником є ширше послання — про європейську солідарність з Україною й важливість інтеграції України в ЄС через культуру. Що пропонують у межах European Cultural Deal for Ukraine? Консолідувати знання й оновити оцінки потреб культурного сектору в Україні, забезпечити включення культури до пакетів підтримки для України, взаємне навчання для реформування правового поля у сфері культури й культурної політики України, промоція української культури в Європі, посилення участі України в європейських культурних мережах та проєктах співпраці тощо.
У пошуку відповідей: обговорення та групова робота
- Як сприяти стейхолдерам регіонального розвитку у розкритті потенціалу культурного та креативного секторів?
Партисипаційна сесія. Вступне слово: Violaine Silvestro von Kameke (European Investment Bank, Enlargement and Neighbourhood), Жюлі Ерве (EUROCITIES). Фасилітація: Анна Карнаух і Катерина Кравчук (Lanka), Monica Urian & Willy Kokolo (Європейська комісія), Caterina Fiaschi й Laura Arbelaez (Cultural Relations Platform).
Культуру у громадах варто розглядати як простір для інклюзивності (зокрема інтеграції внутрішньо переміщених осіб), урбаністичного розвитку, впровадження пріоритетів зеленого курсу. На локальному рівні важливими є процеси децентралізації й подолання патерналізму громад, взаємодії між секторами: місцеві органи влади, бізнеси, освіта, ККІ та імпакт-інвестування. Плюс: мислення категоріями не так економічних показників, як соціального впливу (досвід Promprylad.Renovation в Івано-Франківську).
Першочергові потреби для громад у різних регіонах України відмінні: хоча і Львівщині, й у ближчих до фронту регіонах серед основних є проблеми з інфраструктурою, браком фахівців, але ці аспекти мають різний характер. Якщо на заході України йдеться про поліпшення стану установ, то на сході, півдні, де російські атаки є постійними, базовим є фактор безпеки — в актуальних умовах принаймні облаштування укриттів.
Агресія росії проти всього українського, втрата дому мільйонами українців, зміна демографічної ситуації в Україні формує потребу переосмислення або перевинайдення локальної ідентичності в контексті деколонізації.
- Як сприяти внеску українського культурного та креативного сектору в економічне зростання та відновлення?
Участь у розмові взяли Луїза Мороз (Український центр культурних досліджень), Юлія Федів (Коаліція дієвців культури), Ярослав Петраков (проєкт «Відновлюємо Україну разом»), П’єрлуїджі Сакко (Professor of Economics at the Department of Neuroscience, Imaging and Clinical Studies, University of Chieti-Pescara), Тіффані Фукума (Trans Europe Halles). Модерував Філіп Керн (KEA European Affairs).
Розмова про економіку має починатися із розмови про здоров’я та людський капітал. Якою мірою спроможні ті, хто творить культуру в Україні? Яким є їхній ментальний стан: як довгостроковий стрес та непевність впливає на них, їхню продуктивність та креативність? А як позначається на дітях? Як допомогти українцям долати наслідки стресу і тривожність — та зберігати стійкість? Хто саме, зважаючи на демографічні зміни в Україні, відновлюватиме економіку країни? Якими мають бути політики повернення й підтримки, наприклад, креативних бізнесів? Це складні запитання, з якими українцям належить працювати.
Важливим в економічному відновленні є потенціал креативних індустрій, адже це — додана вартість, нові робочі місця, вплив на суміжні сфери, інноваційні рішення, що можуть бути важливими у процесі відбудови життя українців та цікавими поза її межами. Йдеться передовсім про інформаційні технології, дизайн, архітектуру, моду, музичний та аудіовізуальний сектори. Певні перспективи тут українським дієвцям відкриває участь у професійних мережах та платформах.
Водночас ситуація у КІ України є непростою: частина фахівців виїхала з України, дехто переходить в інші сфери діяльності, кількість замовлень впала. У цілому зміни в секторі ККІ, ефекти стійкості потребують дослідження й аналізу, і трохи більше заглиблення й адвокації від ЄС були б тут помічними.
- Яка роль культури у сприянні соціальній єдності, громадянській участі та добробуту?
Спікер(к)и: Юлія Гнат (Український мистецький фонд екстреної допомоги, ГО «Музей сучасного мистецтва»), Ларс Еберт (Culture Action Europe), Тетяна Чернишенко (Міністерство відновлення України), К’яра Децці Бардескі (Бюро ЮНЕСКО в Україні), Laurent Bigarella (Reset! Network). Модерація: Галина Григоренко (Open Opera Ukraine).
В Україні змінилися аудиторії — культура реагує на цю зміну. Важливим під час війни й у подоланні її наслідків є учасницький та інклюзивний потенціал мистецтва. В арттерапевтичних проєктах митці мають залишатися митцями, до співпраці слід залучати терапевтів.
Одне з наріжних питань — як будувати діалог між людьми з різними досвідами, наприклад, тими, що в Україні, й тими, котрі виїхали під час війни та повернуться з-за кордону. Що культура може, а чого — не може у зміцненні спільноти? Наприклад, наскільки дієвою є в інклюзії щодо ветеранів?
Відновлення — не про будівлі, а передовсім про людей, їхній добробут та якість життя. Добрий досвід дієвості культури для соціальної згуртованості та залучення має RESET! — європейська мережа із 85 членів, що підтримує незалежні культурні й медіаорганізації. Як приклад підсилення спільноти — проєкт RESET! ком’юніті-радіо 20ft Radio у Києві, учасницькі культурні ініціативи.
У процесі відбудови стратегія розвитку культури країни та регіональні стратегії і пріоритети мають бути синхронізовані. Важить не копіювати, а творити нове із фокусом на майбутнє, розмови про проблеми перетворювати на пошук рішень, робити успішні проєкти видимими, розвивати середовище для співпраці й обміну досвідом.
Потрібним є підвищення рівня експертності українських дієвців культури. Так, Культурний хаб ЮНЕСКО у Львові націлений на підтримку професійного зростання. Це платформа для поліпшення й отримання нових навичок, розвитку горизонтальних зв’язків та партисипації — і не лише для місцевих, а для митців та менеджерів сфери з усієї України. А пріоритетом ГО «Музей сучасного мистецтва» в час війни є осмислення цього досвіду через мистецтво, його підтримка (проєкт «Ти як?», ін.). Так, завдяки Українському мистецькому фонду екстреної допомоги, зокрема спільно з ЮНЕСКО, можливо втілити низку проєктів, як-от «Насіння Поліни Райко» або геоісторична опера GAIA – 24. Opera del Mondo).
- Які навички потрібні для стійкості та побудови кращого майбутнього?
Учасники(ці) розмови: Тетяна Фіщук (Projector Foundation), Василь Косів (Львівська національна академія мистецтв), Ольга Сагайдак (Український інститут, Представництво у Франції), Virginija Vitkienė (Kaunas 2022), Vassilis Charalampidis (European Creative Hubs Network). Модерувала Олена Підопригора (Бізнес-спільнота Board).
Структура українського суспільства й ринку праці трансформувались. Є значний відтік кадрів, деяким галузям бракує фахівців, а багатьом із тих, що є, — належного рівня навиків, знання англійської тощо. Зважаючи на це й на виклики, пов’язані з відновленням економіки й повноцінного життя в країні, змінюється й запит на освіту та вміння майбутніх фахівців. Важливим є розуміння глобальних тенденцій та зорієнтованість власне на компетенції те, що людина може робити (а не, скажімо, її диплом), вибудовування зв’язків між роботодавцем і потенційним працівником. Таким є бачення у Projector Foundation.
Ситуація в освіті України непроста. Виші у Львові на відміну від багатьох міст країни можуть дозволити собі проводити освітній процес наживо. За останні два роки місцеві заклади поповнилися студентами з різних міст України, де навчатися складно або неможливо, і ці студенти, скажімо, у ЛНАМ досить добре адаптувалися. У своїх художніх практиках майбутні митці зокрема працюють із досвідами переживання війни, її впливами.
Водночас чимало українців — за кордоном (майже 6,5 млн, за даними ООН на лютий 2024-го). Вимушена міграція у таких масштабах — виклик як для переміщених осіб, так і для країн, які їх приймають. Так, у Литві нині близько 50 тисяч біженців з України, і ця невелика країна (із населенням 2,8 млн) не має досвіду, як бути з такою кількістю мігрантів. Проте литовське суспільство емпатичне, відкрите; для українців створено низку можливостей, у Каунасі, наприклад, діє Український культурний центр. У Литві добре розуміють ситуацію і загрозу з боку росії, тож знають, як важливо боротися з російськими фейками, спробами нормалізувати війну, трактувати СССР як добровільне об’єднання (на зразок ЄС) тощо.
У контексті російської пропаганди та певної втоми на Заході від війни в Україні особливого значення набуває системна культурно-дипломатична діяльність та щоденна комунікація України про себе. Як засвідчує досвід Українського інституту в Парижі, важливим для нас є розуміння підходів до планування в інших країнах (наприклад, моделювання французькими інституціями своїх програм на 3-7 років вперед), розвиток менеджерських компетенцій (включення українських фахівців до реалізації великих проєктів за кордоном), мислення не проєктами, а формування цілісного українського наративу — на рівних як частина Європи. І знову ж шанси для зростання — у мережуванні. Так, International network for contemporary performing arts або IETM — одна із найдавніших і найбільших міжнародних культурних мереж, що об’єднує понад 500 членів (інституцій та індивідуальних), пропагує міждисциплінарність, мультиплікування ефектів, людиноцентричність, врахування особливостей середовища, використання сильних сторін своєї культури.
У нинішній нетиповій ситуації Україна потребує нетипових рішень, креативних підходів, зміни процесів — і Європа може бути частиною цього співтворення.
- Як сприяти структуруванню українського культурного та креативного секторів для інтеграції в ЄС?
Робота у групах. Вступне слово: Ása Richardsdóttir (IETM) й Анастасія Бондар (МКіП). Фасилітація: Анна Карнаух й Катерина Кравчук (Lanka), Monica Urian & Willy Kokolo (Європейська комісія), Caterina Fiaschi й Laura Arbelaez (Cultural Relations Platform)
Серед пропонованих рішень — нетворкінг всередині України та у межах асоціацій, мереж у Європі. Для підтримки українських ККІ має значення розширення доступу до всіх можливостей напряму «Медіа» в межах програми «Креативна Європа», використання інших програм підтримки; збільшення тривалості грантових періодів (щоб можна було зосередитись на процесі й продукті, а не на звітуванні).
Потрібен сталий діалог України та ЄС на рівних: це спосіб краще зрозуміти Об’єднану Європу, презентувати там свої напрями ККІ, обмінюватися досвідом (моделі управління, законодавство). Водночас є те, чого ЄС може вчитися й від України: досвіди кризового менеджменту, збереження спадщини під час війни. Орієнтирами також є кроссекторальний підхід та посилення співпраці не лише з ЄС, а й на міжнаціональному рівні.
Окреме питання — процеси всередині України, які позначаються назовні. Слід інформувати уряд про сектор ККІ, його внесок у контексті відбудови та євроінтеграції. Є потреба в синхронізації та координації між різними відомствами, як МКіП, Міносвіти, Мінекономіки, Мінвідновлення, а також долучення фахівців сектору ККІ до напрацювання культурних політик. Серед фокусів: залучення жінок; оновлення навичок культурних дієвців (бізнес-моделювання, екоосвіта, англійська мова); робота в напрямі деколонізації та захисту спадщини. Важить дотримання балансу між тим, які культурні проєкти ми хочемо втілювати, і тим, який імпакт вони дають, якою мірою відповідають на запити часу.
_________
Про солідарність на воркшопі не просто говорили — вона відчувалася. Ті, хто на рівні ЄС залучений до підтримки чи супроводу певних процесів у сфері культури та креативних індустрій, добре розуміють ситуацію — і необхідність далі підтримувати сектор ККІ в Україні. А ще — підтримувати український наратив глобально. ККІ розглядають як про складову відновлення, зціленння й об’єднання українського суспільства, де є дуже різні досвіди, та нинішньої й майбутньої відбудови України.
Декілька учасників поділилося думками, а решта погодились: було б добре, якби наступна така зустріч відбулася у Києві.
