Site icon Cultural Strategy Institute

Площа Ринок, 42: бачення середовищ

Нещодавно, 15 лютого, в Інституті стратегії культури працювали над ідеями для майбутнього мистецького центру на площі Ринок, 42. Результатом стало обрання серед 5-ти проєктів одного, ідеї якого стануть основою концепту нової культурної локації. Цікаво, що чимало пропозицій  прозвучали від різних команд паралельно, тож можна говорити про певні спільні очікування й бачення щодо мистецького простору в самому центрі Львова

Змагання ідей
Ідеї для концепції мистецького центру — мова насамперед про його змістове й функціональне наповнення — генерували у форматі гри «Місто майбутнього». Гра, методологія якої була розроблена понад 10 років тому в Манчестері на замовлення Британської Ради, дозволяє залучити до процесу різних — професійно, за місцем проживання, досвідом тощо — людей. Цей підхід використовують зокрема й муніципалітети. Оскільки це гра, то передбачено поділ на команди і змагання між ними.

У випадку Ринку, 42 до процесу серед усіх аплікованих було відібрано 25 осіб та сформовано 5 груп по 5 людей. Фасилітував Богдан Шумилович, сертифікований тренер гри, мистецтвознавець, керівник проєктів Публічної історії Центру міської історії (де у 2009-му у Львові вперше й провели гру). 

Контексти і стратегії
Ця гра дозволяє подивитись на поставлене завдання комплексно, в ширшому часовому, просторовому й суспільному контекстах. Тож команди розпочали з аналізу глобальних і локальних викликів, які впливатимуть (чи вже впливають) на Львів. Йшлося про проблемні питання у декількох взаємопов’язаних сферах, як культурна, соціальна, екологічна й економічна. В одній із команд серед таких викликів називали, наприклад, комерціалізацію культури, домінування на противагу культурі тем політики й економіки, брак критичного мислення і популізм, кліматичні зміни, а в місцевому контексті застарілі підходи у мистецькій освіті, недосконалу транспортну інфраструктуру Львова, сміттєву проблему тощо.

Важливо було означити чи нагадати собі про стратегічні пріоритети міста на найближче майбутнє. Мар’яна Куземська (ІСК), учасниця процесу розроблення Стратегії розвитку культури Львова 2025, коротко нагадала про окреслені в документі пріоритети (реформування культурних політик, учасництво, комунікація, освіта) та цілі (децентралізація, відповідальне ставлення до культурної спадщини, інноваційна міждисциплінарна освіта, культура як простір діалогу, ефективне фінансування й управління). Директор Інституту міста Олександр Кобзарев розповів про Стратегію розвитку Львова до 2025 року, Стратегію прориву Львова 2027, ціллю якої є перетворити місто на «центр  креативності та нововведень». Серед пріоритетів останньої: виховання і збереження креативності (освітні ініціативи, комфорт у місті), її концентрація (через розвиток мережі хабів), а також залучення до міста нових креативних людей. Згадували, як про окремі заходи (скажімо, реконструкція трамдепо у креативний простір LEM Station), так і актуальні підходи, як-от кластерний. Звісно, важливо, що кам’яниця є пам’яткою архітектури і містобудування національного значення (у документах будівля фігурує з ХVII ст., із подальшими перебудовами й реконструкціями), розташована в історичному ареалі міста й у самому його центрі, де дуже активний рух і багато туристів.

Беручи до уваги пріоритети міських стратегій, глобальні та місцеві виклики, історію та особливості кам’яниці на Ринку, 42, яку відвідали учасники гри, команди й взялися до моделювання мистецького центру на свій лад. Орієнтирами були й озвучені раніше ідеї для Ринку, 42: лабораторія, комунікація, мистецтво і наука, гібридність, публічне й соціальне мистецтво, освіта й лекторій тощо. Групи мали прописати з десяток ідей, пріоритезувати й протестувати їх і нарешті — представити присутнім проєкт чи концепцію простору на Ринку.

Від шведів до культурного колайдера
Проєкт Шведський дім, команда якого надихнулася прикладом Культурного центру у Стокгольмі (Kulturhuset), хотіла б бачити на Ринку «мультифункціональний простір для мистецтва, яке досі не показували у Львові», як медіа- чи біоарт. Це передбачає наявність і обладнаної експозиційної зали, і майстерень, і освітнього простору як для представників культурного середовища, так і для широкої аудиторії. Серед ідей — поєднання на Ринку мистецького хабу й акселератора, із річним кураторством на конкурсній основі, проєктним відділом, ґрантовими програмами та консультаційною підтримкою для митців і мисткинь тощо.

Команда проєкту Шведський дім

За задумом, це — автономна екоспоруда, із відновлювальними джерелами енергії, використанням дощової води тощо, а також міським садівництвом, зокрема городом на даху, оранжереєю. Одним із джерел прибутку і зокрема формування ґрантового фонду мав би стати бар із клубним членством, кейтерінгом і т.п. Водночас це, звичайно, місце для спілкування й обміну ідеями.

Мистецький центр ДОТ — проєкт іншої команди. Один із варіантів розшифрування абревіатури ДОТ — дія, освіта, технологія. Ще одна інтерпретація — ДОТик  — про те, що «мистецтво близьке до всіх і відкрите». Взявши за основу кілька принципів — міждисциплінарний підхід, учасництво, інклюзивність, адаптивність, горизонтальність — група запропонувала для Ринку, 42 два фокуси. По-перше, це лабораторія міждисциплінарної співпраці, де перетинаються мистецтво, наука й технології, по-друге, місце для інноваційної мистецької освіти, інтерактивного пізнання мистецтва. Трактування простору кам’яниці передбачає перший рівень для знайомства, далі — лабораторії, експозиції й освітній майданчик (які за потреби можна змінювати); вище — зелена зона, освітній та вільний простори. Як резюме від команди: це має бути «концептуальне і функціональне леґо, яке ми можемо складати і модифікувати в залежності від викликів, що стоять перед нами».

 Команда проєкту ДОТ

Наступна команда за вихідну позицію взяла погляд людини не з культурної сфери — і «всі ідеї пропускали через цього експерта «з народу». Врешті запропонували проєкт домашнього мистецького простору під робочою назвою Міжкультура. Домашній, бо, пояснили, це комфортне інклюзивне середовище, точка діалогу і спів творення для мешканців і гостей міста, митців і культурних дієвців. Міжкультура означає взаємодію між спільнотами, досвідами, містами, різними людьми тощо. Характерний момент — динаміка: якщо управлінська команда стала (опрацьовує пропозиції, менеджерить процес), то творча складова проєкту — змінна, що є запорукою від ідейного застою (періодична ротація куратора й наповнення, залучення різних художників). Крім того, проєкт мав би сприяти «виходу за межі галицького всесвіту» — доланню місцевих стереотипів про культуру і місце Львова. Серед акцентів: інтерпретація спадщини (адже будівля історична), аналітика (через залучення відповідних інституцій), альтернативні культурні маршрути й програми, аукціони, партисипація, екологічність. У цілому «модель має бути відкрита для міста і не лякати на вході».

Команда проєкту Міжкультура

Якщо Міжкультура акцентувала на відкритості мистецького простору до широкої аудиторії, то наступна робоча група взяла за основу радше запити мистецького й ширше культурного середовища, що, проте, передбачає різні точки перетину з містянином чи туристом. Отже, проєкт 42 поверх (42 floor) із підназвою Живий будинок. 42-й поверх тому, що кам’яниця, котра ззовні має три поверхи, насправді приховує всередині 5 рівнів. Щось подібне, вважають у команді, є і з культурою, потенціал якої зазвичай прихований, неочевидний.

Представлення проєкту Живий будинок

Завдяки інноваційному архітектурному проєкту Ринок, 42 мав би стати «прикладом, як зі старої кам’яниці зробити пасивний будинок, і зробити це правильно» (тією мірою, якою дозволить історичний характер будівлі). А «живим» будинок мають зробити розміщені там сенсори, скажімо, для моніторингу якості повітря, звукового забруднення тощо: їхні дані — потенційний матеріал і для науковців, і для митців, котрі працюють на перетині арту й науки. Крім того, запропонували показати будинок як «живий організм», із усіма його внутрішніми зв’язками: труби, елементи комунікаційних систем тощо — на видноті, подібно, як у Центрі Помпіду. Як і в попередніх проєктах, тут закладено міждисциплінарність та різні функції: простори для освіти, експозицій, резиденцій, аукціонів. Серед ідей — майстерня арт-критики й  інтерактивний інфогід про культурні та мистецькі локації й активності у місті. Словом, це має бути «поєднанням сучасного формату та історичності будівлі». 

Прдставлення проєкту ККК 42

Відповідно до проєкту ККК 42, площа Ринок, 42 має стати Колайдером Культурних Комунікацій, тобто системою, де «зіштовхуються» і взаємодіють різні «частинки» — люди з різними системами мислення, інтересами, професіями. Одна з ідей команди — порівнева комунікація, тобто відповідна до запиту та особливостей сприйняття конкретної людини: якщо це митець, це одна мова, якщо, наприклад, мешканець із Рясного з певною пропозицією — інша. Ціль — зробити мистецтво доступним, зрозумілим кожному. Робоча група зосередилася на тому, як культура і конкретно мистецький центр на Ринку можуть допомогти вирішувати проблеми й поза культурою. Скажімо, реакцією на проблеми консерватизму, формальності освіти, відсутності комунікації між митцями та соціумом, на думку команди, може стати медіація/дискусії, нетворкінг, дуальна освіта, якісне інформування, консультування і спілкування між різними сторонами — містянами, туристами, культурним середовищем. Відповідь на економічні виклики— невміння себе подавати, продавати, шукати кошти і взаємодіяти з бізнесом — це навчання та підтримка. З екологічній площині простір мав би діяти в режимі постійних провокацій.

У процесі
Найбільшу кількість голосів — 9 — учасники гри віддали проєкту ДОТ. Далі був «живий будинок», рівну кількість голосів отримали ККК 42 і Шведський дім. У цілому очевидною стала спільність для всіх команд низки ідей: важливість комунікації, репрезентація новітніх мистецьких практик, мультидисциплінарність, інноваційність, гнучкість, екопідходи.

—  Ми в Інституті стратегії культури вболіваємо за простір на Ринку, 42. Розуміємо, що від побудови процесу напрацювання концепції цього центру залежить результат, який ми отримаємо. І колегіальність прийняття рішення, можливість долучення всіх зацікавлених є тут дуже добрим інструментом. Цінно, що активними і загалом, і зокрема на грі, є люди, які допомогли відкрити Львову кам’яницю на Ринку як культурний майданчик. Це ті, хто ще восени минулого року прибирав у будівлі, відстоював цей простір на зустрічі у міській раді, організував у кам’яниці  масштабний кураторський проєкт «Український Зріз». Все це свідчить, що майбутнє площі Ринок, 42 є небайдужим для культурного середовища Львова: воно хоче й далі залишатися в процесі, періодично зустрічатися, бути поінформованим, — каже Юля Хомчин, керівниця ІСК.

— Гра мала дуже добру динаміку, і це свідчить про те, що учасники процесу були максимально зацікавленні у спільному творенні концепції майбутнього мистецького центру на площі Ринок, 42. Ми, звичайно, могли думати виключно про мистецькі процеси і проігнорувати інші розмаїті контексти, які мають вплив на мистецтво. Проте цього разу було важливо вийти зі своєї «бульбашки» і подумати, як глобальні процеси та динаміка розвитку нашого міста можуть бути враховані у конструюванні ідентичності мистецького центру в історичному центрі Львова. Ми також акцентували на екологічних, соціальних та економічних проблемах і намагалися думати, як ці перспективи можуть позначитися на діяльності мистецького центру. Як результат, практично всі учасники пропонували ідеї, як мистецтво у нашому місті може розвиватися в полі економіки, реагувати на екологічні проблеми та розрішувати соціальні напруження. Усі запропоновані ідеї будуть враховані під час написання концепції мистецького центру на Площі Ринок, 42. Цю концепцію ми представимо учасникам гри вже на початку квітня поточного року, а громадські обговорення можуть відбутися ще до літнього сезону, у травні — підсумовує Богдан Шумилович.

Концепт проєкту, що його підготують Богдан Шумилович та Василь Косів, прорецензує декілька ГО (на предмет інклюзивності та інші критерії). Далі передбачено розроблення рендерів і ПКД, презентація проєкту громадськості з подальшим прийняттям рішенням депутатами міської ради.

Нагадаємо, що історія Ринку, 42 як культурного простору розпочалася з триєнале сучасного мистецтва «Український Зріз» у жовтні 2019 року. Завдяки активній позиції представників/ць культурного середовища міста, зокрема й ІСК, проєкту передувало прибирання у просторі, рішення депутатів ЛМР про передачу в оренду управлінню культури нежитлових приміщень кам’яниці. Ці події актуалізували  питання про те, яким і для кого має бути мистецький простір, чого бракує місту в цілому. 5 лютого відбулася перша зустріч культурного середовища, де йшлося про ймовірні функції й сенсове наповнення кам’яниці. Детальніше про це можна прочитати тут

Поділитися