Site icon Cultural Strategy Institute

Конкурс на посаду керівника закладу культури — інструмент трансформації

27 лютого в Інституті стратегії культури відбулася публічна розмова «Закон і практика: конкурс на посаду керівника закладу культури». Учасники та відвідувачі говорили про особливості конкурсної процедури обрання керівника закладу культури, що передбачені в ЗУ «Про культуру», про норми закону та конкретні кейси конкурсного добору у Львові.

У розмові взяли участь:

Анна Лиско роз’яснила законодавчі норми, що стосуються конкурсної процедури. Так, закон передбачає укладання з керівниками державних та комунальних закладів культури контракту строком на 5 років за результатами конкурсу (крім тимчасово окупованих територій). До керівника державного комунального закладу культури є такі вимоги як: наявність вищої освіти, стаж у сфері культури не менше 3 років, володіння державною мовою, відповідність обов’язкам ділових, моральних якостей і професійних компетенцій, а національного закладу — ще й досвід роботи понад 3 роки на керівних посадах в органах державної влади, місцевого самоврядування тощо.

Передбачені такі етапи конкурсного добору на посаду керівника закладу культури:
– оголошення органом управління конкурсу
– формування складу конкурсної комісії
– подання документів кандидатами на посаду керівника
– добір кандидатів на посаду керівника
– призначення органом управління керівника

Окремо зупинились на формуванні конкурсної комісії. У її складі має бути 9 членів. 3 кандидатури подають члени трудового колективу, попередньо обравши їх на загальних зборах. ГО у сфері культури відповідного спрямування подають кандидатури уповноваженому органу управління, який шляхом жеребкування визначає 3 кандидатів до складу комісії. Орган управління має забезпечити онлайн-трансляцію жеребкування на своєму веб-сайті; без цього конкурс може вважатися таким, що не відбувся. Сам орган управління обирає до комісії 3 кандидатури, також призначає її секретаря, який не має права голосу, лише веде протоколи засідань комісії. На першому засіданні вона розглядає подані кандидатами документи (заява, автобіографія, мотиваційний та рекомендаційні листи, ін.); на другому — проводить співбесіди з кандидатами, заслуховує їхні публічні презентації проєктів програм розвитку закладу на 1 і 5 років. Комісія визначає переможця шляхом голосування.

У цілому учасники публічної розмови погодились, що процедура конкурсного добору — добрий інструмент для залучення фахівців на конкурентних засадах (зокрема з громадського сектора) й можливості трансформації установ, які часто є закостенілими, консервативними. Прикладом такої трансформації закладу із приходом нового керівника, обраного через конкурс, є Львівський органний зал, керівником якого за підсумками конкурсної процедури у 2017 році було обрано Івана Остаповича.

До конкурсу у його нинішніх керівників був багатий попередній досвід (проєкти, гранти, фахові зв’язки в Україні та за кордоном), проте, як зауважує Тарас Демко, «конкурс дає великий кредит довіри до заявників: ти не маєш комісії казати, який ти класний і що ти зробив, а маєш написати заявку, програму так, щоб тобі повірили, і це має виглядати реалістично». Вже після укладення контракту керівнику дуже важливо вникнути у специфіку закладу, особливості штатного розпису, налагодити довірливі стосунки із працівниками. Іван Остапович каже, що як мінімум два роки треба, щоб зрозуміти, як «направити роботу у бажане русло» й «набрати обертів».

Водночас на події говорили про потребу вдосконалити конкурсний досвід. Серед ідей та пропозицій звучали такі: передбачити для комісії можливість обирати строк контракту, наприклад, між 3 і 5 роками, залежно від напряму культури та рівня кандидата (Наталія Бунда), врегулювати строковість перебування на позиції в.о. керівника закладу культури (в рамках трудового законодавства, Анна Лиско), уможливити участь у формуванні конкурсної комісії творчих спілок, муніципальних установ відповідного спрямування (Остап Лозинський). Декілька думок від Богдана Тихолоза: брати до уваги не тільки статути організацій, а й своєрідне CV про діяльність за останні роки (аби на етапі формування конкурсної комісії уникнути залучення «порожніх» ГО); враховувати досвід людини у громадському секторі в сфері культури (а не лише той, що зафіксований у трудовій книжці); забезпечити охочим іти на конкурс рівний доступ до базової інформації про заклад, якому шукають керівника.

Тим часом Анна Лиско зауважує, що не все обов’язково має врегульовувати закон; певні моменти конкурсного процесу може забезпечувати, програмувати й уповноважений орган управління. У цілому негативно на ситуацію впливає й «незрілість нашої правової системи», недостатній рівень правосвідомості, як-от нерозуміння принципу неупередженості члена комісії, що зокрема трапляється на практиці.

Ознайомитись із повним текстом Закону України Про культуру можна на сайті Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2778-17

Поділитися