Пекарська, Личаківська й Валова — наші дороги на сьогодні. А якщо конкретніше, то підемо в різні культурні простори, які, винаходячи власні формати та підходи, допомагають пізнавати мистецтво, будувати спільноти, відкриватися до іншого
«Травень», в якому «багато розмаїтих речей»
Вулиця Пекарська за останній рік поповнилась одразу кількома цікавими закладами, котрі поєднали в собі принципи гостинних закладів харчування і культурно-мистецьких осередків. Про декілька ми уже розповідали, а сьогодні — нове знайомство — завітаємо у «Травень». Про його заснування та ідеї розповідає власник закладу й автор задуму Павло Олефіренко.
Про еволюцію від закусочної до місця для зустрічі. Спершу задум був простий: створити дуже доступну веганську закусочну; ми хочемо донести ідею про те, що їжа, отримана ненасильницьким способом, також може бути доступною і нескучною.
І це було місце для зустрічей друзів і незнайомих людей, які могли б знайти тут однодумців. Але з часом природно переросло в Місце для проведення заходів: концерти, кінопокази, караоке, кулінарні покази, квіткові виставки і навіть турніри з настільного футболу.
Про недотримання концепції і те, що цінно. Ми свідомо не дотримуємось однієї теми. Мені, як і нашим гостям, цікаво так багато розмаїтих речей у житті, що не бачу сенсу відмовлятись від чогось, що не тримається «загальної концепції». Я не прихильник ідеї, що якщо ти займаєшся музикою, то лише нею і маєш завжди займатись.
Кожна людина може знайти у нас подію, відповідну свої смакам і настрою. Якщо вже ми заговорили про музику, то у «Травні» відбуваються концерти — від авторської інструментальної музики і до психоделічного авангарду. І після кожного концерту ти можеш поспілкуватися з виконавцями, музикантами та глядачами.
Культурне взаємоперебування — ось основна цінність, яка пов’язує усіх, хто приходить у наш заклад провести час і поспілкуватись. Часто саме тут і народжуються нові ідеї та нові партнерства для майбутніх проєктів. Хоча просто цікава бесіда — також цінно.
Про відкритість та «зроби все сам». На початку більшість подій я організовував сам, але з часом все більше відбувається за принципом: ми надаємо простір, а організатор займається заходом. Доступний простір, де ти можеш реалізувати свою ідею — це дуже важливо для кожного міста. У нас — облаштований зал, закуплена апаратура, все максимально доступно для артистів. Є така ідеологія «Зроби все сам». Це про нас – ми створили усе тут самі.
Найбільший комплімент для мене, коли я бачу, що саме у «Травні» люди знаходять нових друзів і саме тут народжуються нові колаборації.
Цей заклад — свого роду експеримент. Ми маємо добрі зв’язки з іншими культурними просторами Львова, зокрема тому є ідея зробити Фестиваль Вулиці, у нашому випадку — Фестиваль вулиці Пекарської, під час якого кожен заклад робив би свою подію, а публіка переходила б від одного до іншого.
«Світло», у центрі якого мистецтво та люди
Галерея «Світло» — невеликий простір у центрі Львова на Валовій 19, у дворику, поруч з винним баром Port. Складно уявити, що не так давно тут був склад — простий склад, яких тисячі на задніх двориках кав’ярень Львова. Але мрія відкрити тут простір для мистецтва, маленьку галерею була давно — і вона здійснилася — якраз перед початком повномасштабного вторгнення. Галерея орієнтована на сучасне мистецтво, працює з різноманітними медіумами та підтримує експерименти митців.
Промоція проєкту була дуже проста — від друзів до друзів друзів) Але саме вона і спрацювала, бо зібрала людей-однодумців, дійсно зацікавлених у створенні «живої галерейної платформи». Простір наповнений молодими людьми, культурними діячами, митцями, кураторами, колекціонерами. Тут проводяться різноманітні майстер-класи, перформативні практики, вечори поезій, перегляди фільмів, лекції та концерти. Тут творять, розвиваються та знайомляться.
— Галерея «Світло» — це насамперед місце зустрічі, центром якого є люди та мистецтво, — розповідає адміністраторка і кураторка Яна, яка за фахом є програмісткою, дослідницею штучного інтелекту. — Стартом моєї роботи тут став «БлагоЧин», над яким також працювали Ганнуся Дідула і Дмитро, співзасновник «Світла». І ось тепер — я тут! Дозбирується гарна команда — дизайнери, SMM-щики… Рухаємося вперед, аби розуміти, як зараз краще робити такі мистецькі простори.
Виставка, на яку ми запрошували навесні, — це реалізована мрія Дмитра: запросити усіх друзів, аби вони принесли ті свої роботи, які за відчуттями найкраще експонуватимуться саме в такій галереї (Дмитро Пащук добровольцем пішов на війну в лютому 2022 року, воював проти окупантів у лавах 73-го морського центру спеціальних операцій ССО ЗСУ. Загинув на Херсонському напрямку від прямого попадання дроном 12 березня 2023 року. Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня 1 травня 2023, посмертно). І ця ідея виявилась дуже непростою: кількість людей, котрі зголосились, в рази перевищувала можливості нашого простору. 35 художників, твори яких ми «вмістили» — це лише невелика частка бажаючих. Скульптури, картини — частину ми розмістила за межами галереї: у подвір’ї та навіть у самому закладі «Порт» (Port Wine Bar). Безцінними є не лише твори, а та спільнота, котра згуртувалась. Сама назва «Світло» — це про місію мистецтва загалом, про світло, яке йде зсередини, про світло, яким і є сам твір мистецтва, до якого ти звертаєшся…
— Як людина, котра паралельно працює над дослідженням штучного інтелекту, чи можете Ви спрогнозувати – в який момент ШІ замінить людину в усьому?
— Колись не було фарб, крім природних, — людина придумала, колись не було олівців і фломастерів — людина винайшла і їх. Застосовуючи нове, ми не прощаємось з тим, що було раніше) Навіть якщо зараз більшість малюють абстракцію і, можливо, не такий актуальний реалізм чи пейзажі, все одно ці жанри існували і будуть існувати, все одно воно буде відгукуватись у глядача. В певному сенсі те ж саме з ШІ: технології будуть розвиватись, але людина завжди буде людиною. Зрештою, щоб згенерувати картину ШІ – все одно потрібно мати якусь ідею, все одно хтось повинен задати слова чи тему, чи референс. І цей хтось — людина) Цей процес для неї також творча діяльність. Перш ніж щось та машина згенерує, саме людина вкладає в неї задум.
Розмову продовжує Уляна Столярова — кураторка галереї:
— Переймати і продовжувати проєкт — дуже класний досвід: первинний задум цієї галереї полягав у тому, що виставки та експозиції, куратори і команди будуть змінюватися часто і легко, — все динамічно. Ми усі добре знайомі з усіма кураторами: нам легко підхоплювати проєкти один одного. А зараз готуємо на серпень фотовиставку одного з найстаріших фотографів Львова. Зовсім скоро чекайте на ім’я автора й анонс!
Назва нашої галереї — «Світло» — зовсім невипадкова: ми несемо світло кожною виставкою, кожною роботою, навіть якщо в цьому всьому ви відчуваєте нотки світлої печалі…
Темрява, що допомагає долати стереотипи
Екскурсії, концерти та вечері у темряві за участю незрячих екскурсоводів та музикантів. Що ще важливо знати про Фундацію 03:00 та «Музей у темряві “Третя після опівночі” / 03:00» , який цього року розпочав роботу і у Львові (за адресою Личаківська, 8) — у розмові з Аліною Марненко, CEO Музею у темряві 03:00 і благодійної організації «БФ Фундація 03:00»
— Пані Аліно, у львівському музеї — лише частина експозиції, яка ширше представлена у Києві ( Гончара, 45В)? Чи є плани «розростання» і чи відчуваєте підтримку / не підтримку в цьому у Львові?
— У нашому львівському музеї та сама концепція, що і в Києві, проте інша (і навіть дещо оновлена) реалізація. На першому етапі ми запустили виставку «Мистецтво на дотик», «Квест чуттів» та новий дитячий формат командного квесту. На другому етапі будемо запускати формати «Прогулянки в темряві» та «Побачення в темряві», які є в Києві, проте у Львові будуть зовсім інші локації, наповнення та завдання (і є багато нових ідей, як зробити екскурсії ще більш вражаючими).
У нас немає спеціальної фінансової підтримки від міста, проте інформаційно пресслужба міста також нас підтримала, а пан Андрій Садовий завітав до нас на відкриття у березні.
— Музей у Темряві у Львові — один — і дуже важливий! — крок до інклюзії в галузі культури. Що порекомендуєте зробити кожній культурній інституції (крім пандусів при вході чи зручніших дверей), як по-новому підійти до розуміння проблеми?
— Загалом треба зрозуміти, в чому ж полягає доступність, та усвідомити, що це норма (і що це не лише про людей з інвалідністю, а про кожного в суспільстві). І просто почати щось робити). У багатьох є стереотип, що якщо починати адаптувати свої експозиції, то це мають бути лише грандіозні й дуже дорогі зміни, але насправді часто це не так масштабно. І до того ж навіть невеликі елементи доступності вже можуть зробити цей заклад культури більш цікавим та зручним (як-от інший сценарій екскурсії, тактильні зображення експонатів, якщо немає ресурсу створити 3D і т.д.).
— Після відвідин екскурсії у повній темряві знову відчуваєш, яке щастя Бачити. А що викликає найбільше задоволення, щастя у гідів з порушенням зору, котрі у вас працюють?
— Насправді тут все абсолютно так само, як і у всіх людей) Гіди радіють часу з близькими та друзями, подорожам, новим цікавим фільмам та книгам, хобі, успіхам на роботі й т.д. Так, вони не бачать, проте їх життя наповнене тими ж речами, мріями та планами, просто деякі речі вони роблять інакше (але, зрештою, і зрячі люди часто роблять речі по-різному 
НЕТОЛЕРАНТНО:
– сліпі, інваліди
– люди з вадами зору, люди з обмеженнями зору (як і все, що має негативний відтінок)
– людина з обмеженими можливостями
– людина з особливими потребами
– меседжі про «незрячих, які ПОПРИ ТЯЖКУ ХВОРОБУ, змогли…»
– людина, яка страждає на…
ТОЛЕРАНТНО:
– людина з порушенням зору / людина з глибокими порушенням зору
– незрячий
– людина з інвалідністю
Коротка корисна інформація про незрячих у нас зібрана ще й тут: https://0300.com.ua/cikave/useful-info.
Спілкувалась Марта Більська
_____«Культурна мапа Львова / Діалоги» — це рубрика, в межах якої знайомимося з новими культурними інституціями й ініціативами Львова, а також дізнаємося про новини від тих, хто на мапі давно і кого добре знаємо. Більше про Нових на мапі й більше Діалогів можна знайти у Блогах ІСКу.
