Нам пощастило бути серед перших відвідувачів нової локації Львівського органного залу — простору для резиденцій. Ділимося, що є та буде там, які враження перших резидентів та які пріоритети Органного залу нині.
Тарас Демко, один із директорів Львівського органного залу, культурний менеджер, провів нам екскурсію простором та поділився планами:
— Нещодавно наш концертний зал розширив свої межі, залучивши дуже затишне, але вкрай занедбане невеличке приміщення на вулиці Бандери 4 — і це для нас можливість розширити свою географію — у межах раціональної доступності: нова локація близько до Органного залу, звідси його навіть видно. І тут ми хочемо розвивати нашу стратегію органної резиденції, започаткованої ще 2018 року. За форматом — це мікс академії і резиденції — майстер-класи, лекції, інші освітні заходи у стислому періоді часу (це формат воркшопу-академії) та повноцінної резиденції, яка дає змогу запрошувати митців на більш тривалий час. Для запрошених митців це можливість удосконалити свої компетенції, навики, розвинути звʼязки, здобути щось нове для себе, і принести користь для громади міста: створивши мистецький продукт, наукову розвідку чи даючи концерти. Це може бути написання твору, підготовка мистецької програми, лекції, воркшопи, робота в архівах… — арсенал цих інструментів безмежний. А коли тут буде вільно, проводитимемо робочі зустрічі, наради. Хоча Органний зал — один із найбільших концертних залів міста, але в нас дуже мало місця. Тож кожен сантиметр використовується на 200 %: коридор — це й галерея, камерна сцена — мистецький простір, офіси — і для роботи, і для нарад… Ба більше, ми стало розвиваємося та ростемо. Так, з 2022-го у нас базується Луганська філармонія — величезна інституція зі своїм майном, технікою, музичними інструментами і т. д. А з 2023 року ми стали новою домівкою для хору «Гомін».
Враженнями поділився резидент органного залу, що став одним із перших мешканців нової локації, Володимир Богатирьов, композитор із Харкова:
«Наше з дружиною перебування було надзвичайно файним, бо це зручно — не шукати довго місце для проживання у новому для себе місті. Комфорт усередині продумано на дуже високому рівні. Що приємно здивувало мене як композитора, то це те, що йти від Органного залу до цієї резиденції не більше трьох хвилин швидким «харківським кроком». Це добре, коли твоя робота завжди під боком: не потрібно думати про те, як добиратися на ранкові репетиції чи йти після вечірніх. Наступне, що приємно мені як композитору з професійної точки зору — наявність фортепіано. Тепер не потрібно довго засиджуватися в концертному залі, коли хочеш порепетирувати або щось дописати/переписати у своєму творі. Ця локація розрахована не просто на нічліг — це живий блок, де ти можеш перебувати не тільки сам, але й із друзями, колегами, вести перемовини, робити репетиції, поїсти, відпочити і не залежати одне від одного, бо місця достатньо для всіх».
У новій локації вже зроблено ремонт. Органний зал втілив його власним коштом, не залучаючи бюджетних ресурсів. Як зазначає Тарас Демко, «під час війни ми повинні бути самозарадні».
У просторі все, як годиться, починається з музики: відвідувача зустрічає фортепіано. Облаштовано базові умови для комфортного побутування: на першому поверсі кухня, санвузол, на другому — кімнати, де великі дерев’яні вікна, відреставрований паркет, мінімалізм.
«Я дуже щаслива приїжджати до Львова, де є команда, яка піклується не тільки про публічне перебування запрошеного ними артиста, але й про побутове, зокрема про зручність його проживання. Крім очевидних речей, які творять це місце дуже домашнім (кухня, пралка, зручні дивани і затишне освітлення), хочеться відзначити неймовірну, по-справжньому львівську атмосферу цього місця. Старий фонд, величезні панорамні вікна, центр міста та постійна присутність музики навколо: концертний зал через дорогу, а у квартирі фортепіано, на якому можна «розімʼятися» перед концертом», — каже Валерія Балаховська, органістка, солістка Київського національного будинку органної та камерної музики (Київ).
Звісно, фактор безпеки є важливим, зокрема у проєктах за участю іноземців. Через російський терор запрошеним з-за кордону митцям ніхто не може гарантувати безпеку, але музиканти відгукуються: так, упродовж 2022-24 років на запрошення Оргзалу до Львова приїхало близько сотні іноземних митців, географічно це Польща, Латвія, Литва, Швеція, Чехія, Франція, Швейцарія, Великобританія, США… Це «питання довіри», «сила співпраці» і «шалена підтримка»: коли закінчується концерт, зал аплодує дуже довго — на знак особливої вдячності іноземним гостям.
Команда Органного залу продовжує працювати над програмним наповненням, роблячи фокус зокрема й на новій українській музиці. І муніципальний хор «Гомін», і музиканти-інструменталісти виступають за межами України. Триває робота над розвитком стратегії промоції української класики Ukrainian Live та зокрема Ukrainian Scores, де представлено творчість 400 українських композиторів(ок); на ноти їхніх творів запити приходять чи не щодня, переважно з-за кордону. Це важливо, адже в багатьох країнах навіть у музично освічених середовищах мало знають про українську музику.
Загалом виняткові обставини — довготривала війна, її наслідки — змушують шукати і формувати власну модель роботи інституції, акцентують в Органному залі. Нині за доречне покладатися найбільшою мірою на власний організаційний ресурс та інституційну спроможність. Йдеться про розвиток концертних програм, ретельно спланованих на кілька місяців уперед і їхню якісну промоцію, розвиток міжнародних партнерств, прогнозування й управління ризиками (так, наприклад, на випадок раптового зникнення електроенергії у всіх музикантів напрацьовано альтернативну програму).
— Сталий розвиток нашого концертного залу — це один з пріоритетів, над яким працюємо командно, задля досягнення своєї мети — бути місцем зустрічі з мистецтвом, дарувати емоції, заряджати, надихати, бути цілісною екосистемою. Знайомити, мотивувати, надихати, творити імідж культурного міста та розвивати його туристичний потенціал. Використовуємо ефект синергії для актуалізації ключових ідей мистецтва в нашій роботі з не/матеріальною спадщиною, — підсумовує Тарас Демко.
Фото надано Львівським органним залом
