Восени 2024-го місто Львів подало заявку на конкурс «Європейська столиця культури 2030» — і пройшло у фінал. Тепер, до осені 2025-го, Львову належить підготувати деталізований опис своєї концепції та пропонованої програми, аби позмагатися за титул ЄСК 2030 із чорногорським містом Никшич.
Участі Львова в найбільшому конкурсі Європейського Союзу у сфері культури передував тривалий і насичений процес напрацювання аплікації — під назвою Responsibility to Be — та зв’язки і співпраця з містами-ЄСК. За підготовку й написання заявки на конкурс відповідає Інститут стратегії культури як інституція, що координує процес реалізації й моніторингу Стратегії розвитку культури Львова, серед цілей якої — аплікування на цей конкурс. Крім того, це також рух на шляху євроінтеграції і, чи не найголовніше, можливість представити українську культуру та досвід(и) українців у загальноєвропейському масштабі.
Фіксуємо, яким дотепер був шлях Львова до ЄСК як першого українського міста, що вирішило позмагатися за поважний статус.
Що було до
Коли і як почалася історія Львова та ЄСК?
Очевидно, про цей статус на різних етапах багато хто міг чути, адже програма «Європейська столиця культури» як щорічний конкурс серед міст Євросоюзу була започаткована сорок років тому, 1985-го. Відтоді умови й особливості конкурсу змінювалися, та суть незмінна: метою є підсилення міжкультурного діалогу та зближення європейців, представлення культурного розмаїття та спадщини країн ЄС, сприяння обізнаності про їхню спільну історію та цінності. Так, скажімо, музеєзнавець, культуролог Зеновій Мазурик якось поділився з нами: дізнавшись свого часу про конкурс ЄСК, мріяв про такий статус і для Львова.
Більш цілісно ідея Львова як потенційної ЄСК проростає із середовища мистецького об’єднання «Дзиґа» 2010-х та українсько-польської співпраці у сфері культури, зокрема між Львовом та Любліном. У 2011 році це польське місто готувало заявку на отримання титулу ЄСК й мало задум на один місяць передати цей статус Львову як партнеру. Але тоді у конкурсі перемогло інше місто у Польщі — Вроцлав. І «Львівський місяць культури» провели в межах програми Вроцлава ЄСК 2016: тоді, впродовж квітня, там відбувались концерти українських виконавців, презентації книжок, кінопокази та дискусії, ІІІ триєнале сучасного українського мистецтва «Український Зріз».
У різні роки у програми міст-ЄСК теж були включені українські заходи та події за участю українських дієвців культури. Серед них і наш проєкт UKRAINE! UNMUTED у Каунасі ЄСК 2022 (Литва): експозиція сучасного українського мистецтва, дискусії, перфоманс-блок, презентація збірки есеїв про Україну та українську культуру. Також цей проєкт із новою дискусійною та презентаційною програмою був представлений у Тарту ЄСК 2024 (Естонія). В різні роки ІСК налагодив і контакти та взаємодію з іншими містами ЄСК: Матера, Бад-Ішль, Хемніц, Моленбек, Люблін — уже як ЄСК 2029, у програмі якого зі Львовом передбачена окрема програма під кураторством ІСК.
2022 року після набуття Україною статусу кандидата у члени Європейського Союзу українські міста отримали можливість аплікуватися на конкурс ЄСК (в окремому колі, для міст країн-кандидатів або потенційних кандидатів на членство в Євросоюзі, країн Європейської асоціації вільної торгівлі / Європейського економічного простору). Львів вирішив спробувати (попри актуальну ситуацію в країні, а навіть радше через неї) — й податися на конкурс ЄСК 2030, що був оголошений у листопаді 2023-го.
Люди, люди і люди
Підготовка аплікації на першому етапі була насиченим процесом. Робота стартувала з початку 2024-го й значно активізувалася навесні-влітку — аж до подачі заявки у середині жовтня 2024-го. ІСК координував різні її аспекти: організація, координація та модерація процесу заявки, аналіз й обговорення актуальних запитів професійних спільнот / міста / країни, розроблення концепції та фокусів програми, обдумування проєктів та меседжів, якими нині важливо ділитися з рештою Європи, збір та систематизація інформації, формування й написання тексту заявки, його переклад та візуальне оформлення заявки.
Але аплікування на конкурс ЄСК — справа і результат долученості великої кількості людей, інституцій, партнерів, їхніх об’єднаних зусиль, ідей та дій. Відбулася низка зустрічей, групових та індивідуальних. І цей учасницький підхід робить процес важливим і цінним, незалежно навіть від кінцевого результату.
Дотепер до напрацювання заявки Львова як кандидата на конкурс у різних форматах було залучено близько 500 людей. Це представники сфери культури й креативних індустрій, інших суміжних сфер, які мають військовий досвід, волонтерять, психологи, які працюють із ветеранами. Автори й митці, які «досліджують» людину та життя під час війни. Менеджери, які в Україні розвивають свої інституції попри все, фіксують втрати, займаються культурною дипломатією, підтримують колег з різних регіонів України. А також ті представники сфери з різних міст (як Харків, Маріуполь, Бердянськ), котрі від лютого 2022 року знайшли у Львові прихисток чи, можливо, навіть дім — і які нині співтворять обличчя міста. Розпочнімо із груп — візійних та фокусних.
- Візійні групи
Упродовж літа 2024-го у Львівському скансені працювало 5 візійних груп. Представники різних сфер міркували про тепер та можливий 2030-й (у всіх було бажання погодитися, що «у 2030-му ми є»), про те, що і як про війну та її переживання можемо розповісти іншим, про що, можливо, нагадати, і що важливо для нас самих зараз — і, очевидно, буде в майбутньому. Участь в обговореннях та розпрацюванні ідей взяли:
Наталя Дзюбенко, Ярина Мельник, Оксана Форостина, Василь Косів, Павло Гудімов, Божена Пеленська, Ірина Кулинич, Влодко Кауфман, Зоряна Рибчинська, Богдана Брилинська, Юрко Прохасько, Максим Голенко, Олена Галета, Роман Зілінко, Андрій Лінік, Юрко Вовкогон, Марта Кузій, Юля Хомчин, Марта Більська, Ліда Савченко-Дуда, Наталія Бунда, Богдан Шумилович, Григорій Семенчук, Мирослав Маринович, Володимир Бєглов, Алевтина Швецова, Юліан Чаплінський, Андрій Бондаренко, Ляна Мицько, Олексій Курилишин, Христина Бойко, Богдан Тихолоз, Катерина Кіт-Садова, Іоланта Пришляк, Євген Равський, Ірина Власюк, Анастасія Магера, Леся Гарасим, Костянтин Шумський, Антон Коломєйцев, Ірина Старовойт, Христина Рутар, Олексій Тарабан, Христина Лебедь, Софія Опацька, Омелян Ощудляк, Олег Яськів, Ярина Шумська, Мар’яна Мазурак, Ірина Мацевко, Іван Волинський, Олег Малець, Ольга Гончар, Остап Сливинський, Вікторія Швидко, Ольга Пужаковська, Євгенія Нестерович, Ольга Мирович, Остап Мануляк, Ярослав Грицак, Василь Ткачук, Соломія Ткач, Ірина Шутка, Михайло Закопець, Ольга Райтер, Вікторія Бавикіна, Максим Горбатський, Ірина Янів, Катерина Ботанова, Сергій Петлюк, Оксана Карповець, Юлія Дичка, Ольга Коцька, Катя Тейлор, Рафал Козінський.
- Фокус-групи
Серпень-вересень 2024-го — час фокус-груп. Відбулося 12 зустрічей фахівців у різних напрямах: музика, література та бібліотечна справа, мистецтво, освіта, спадщина й архітектура, театр, пам’ять і музеї, аналітика, ментальне здоров’я, фонди та громадський сектор, медіа й комунікації, культурні індустрії та бізнес.
Учасникам цих зібрань було представлено попередньо напрацьовану візійною групою концепцію — й вони мали можливість відреагувати, поділитися міркуваннями й відчуттями щодо запропонованої ідеї. Також міркували про культуру в контексті актуальних для України та Європи викликів, спроможність культури у складні часи, фіксували знакові для міста проєкти й ділилися новими ідеями, як нині можна презентувати іншим Львів й Україну.
Фокус-група «Література й бібліотечна справа»
Зустріч музичної фокус-групи
Фокус-група «Пам’ять та музеї»
До фокус-груп долучались:
Іоланта Пришляк, Тарас Демко, Остап Мануляк, Михайло Балог, Марія Чічкова, Ірина Вакуліна, Марта Кузій, Марта Більська, Соломія Чубай, Богдан Сегін, Ольга Лозинська, Богдана Ткачук, Андрій Капраль, Григорій Семенчук, Олександра Коваль, Софія Челяк, Галина Крук, Юлія Мусаковська, Тетяна Пилипець, Юлія Сливка, Василь Кметь, Мар’яна Загоруйко, Ростислав Кузик, Анастасія Нечипоренко, Романія Строцька, Богдан Кордоба, Романа Романишин, Андрій Лесів, Андрій Павлишин, Катерина Алeксєєнко, Ігор Котик, Олеся Яремчук, Оксана Васьків, Софія Короткевич, Ярина Короткевич, Ляна Мицько, Олеся Домарадзька, Богдан Мисюга, Галина Тринцолин, Божена Пеленська, Алла Паславська, Олеся Дацко, Зоряна Рибчинська, Іван Хома, Ярина Шумська, Олексій Хорошко, Дарина Скринник-Миська, Тетяна Продан, Ольга Ліщинська, Мирослава Циганик, Олександр Седляр, Андрій Яців, Тетяна Бей, Олесь Дзиндра, Лілія Онищенко, Ірина Мацевко, Микола Шеремета, Василь Карпів, Ірина Склокіна, Олег Рибчинський, Марія Кравченко, Павло Богайчик, Олександра Сосновська, Ірина Гірна, Юрій Преподобний, Ганна Гаврилів, Олег Цьона, Олексій Кравчук, Уляна Мороз, Андрій Сітарський, Галина Риба, Олександр Фоменко, Максим Голенко, Олексій Паляничка, Ольга Пужаковська, Уляна Горбачевська, Марія Цимбаліста, Вікторія Садова, Інна Гнилицька, Анна Черноус, Олена Субач, Тетяна Продан, Євгенія Нестерович, Михайло Кобрин, Любомир Більо, Ігор Медвідь, Тетяна Вуєва, Андрій Усач, Анна Яценко, Світлана Горіна, Микола Щербина, Богдана Брилинська, Юрій Ломіковський, Наталія Зайцева-Чіпак, Оксана Дарморіз, Катерина Кравчук, Оксана Фітель, Соломія Ткач, Оксана Потимко, Ольга Луців, Евелія Більська, Наталія Бунда, Наталя Гупало, Вероніка Склярова, Оксана Дащаківська, Наталія Бейда, Олександра Мандриш, Ірина Лобанок, Алевтина Швецова, Софія Ліщинська, Андрій Лінік, Павло Коряга, Ольга Райтер, Вікторія Швидко, Ольга Крупник, Отар Довженко, Ольга Телипська, Катерина Сліпченко, Ірина Сало, Ольга Бомко, Марічка Ільїна, Всеволод Поліщук, Ксенія Клейнос, Мар’яна Савка, Юрій Назарук, Андрій Сидор, Мар’яна Пужаковська, Євген Равський, Тереза Барабаш, Костянтин Смолянінов, Андрій Салюк, Михайло Барабаш.
На театральній фокус-групі
Учасниці фокус-групи «Пам’ять і музеї»
Учасники фокус-групи «Креативні індустрії та бізнес»
Після цього учасницького процесу концепцію було відповідно актуалізовано. Отже, це — Responsibility to Be. Її суть — бути відповідальним свідком минулого, свідомо діяти тут і зараз, формувати бачення майбутнього. Історія, яку ми б хотіли розповісти Європі, виростає із досвідів українців — досвіду війни та втрат, а водночас стійкості й віри у себе. Вона про здатність виживати, при цьому залишаючись людиною, і творити, та про культуру, готову брати на себе відповідальність за те, що і як відбувається довкола, з нами і в нас самих. Три блоки програми визначаються концептами: «свідчити», «дбати», «уявляти»; кожен із блоків наповнений тематичними платформами, в межах яких передбачені відповідні проєкти.
Над заявкою працювала команда ІСК, зокрема Ярина Мельник, Юлія Хомчин, Ліда Савченко-Дуда, Ірина Шутка. Спеціально для аплікації тематичні роботи створила Алевтина Кахідзе, автори дизайну — Лаврін Шимін та Влодко Кауфман. Є також фахівці, які забезпечували переклад (Софія Мінджала, Мар’яна Прокопович, Андрій Савенець, Оксана Форостина), технічні процеси, як друк, логістика, ін. До організації зустрічей долучилися Марта Більська та Софія Ленартович. На цьому шляху важливою була фінансова підтримка ЗMIN Фундації.
Заявка Львова (належна кількість примірників) на пошті — готується їхати до Брюсселя
Заявка була відправлена до Брюсселя — Генеральному Директорату Європейської Комісії з питань освіти, культури, молоді та спорту — у жовтні 2024-го. Через два місяці від експертної комісії конкурсу, надійшло повідомлення, що Львів — у фіналі конкурсу «Європейська столиця культури 2030».
Що далі
До осені 2025-го наше місто має подати більш деталізовану аплікацію. Певне коло питань, на які слід звернути увагу, окреслені у звіті експертної групи, що фактично є відгуком на заявку міста у першому турі конкурсу. Комісія оцінювала аплікацію за шістьма критеріями, які окреслюють спектр очікувань від міст-кандидатів: внесок у довгострокову стратегію міста, культурне й мистецьке наповнення, європейський вимір, інформаційно-просвітницька діяльність / залучення аудиторій, управління, спроможність до реалізації.
У відгуку зазначається, що концепція випливає із теперішніх потреб та прагнень міста і його мешканців, поєднуючи пам’ять, розмаїття та проєкти про майбутнє, а в низці ініціатив культуру інтегровано із психологічною стійкістю. Водночас очікують на конкретизацію впливу програми ЄСК на місто, зв’язку із міською Стратегією розвитку культури та іншими стратегічними пріоритетами для Львова, а також об’єднання культурної, соціальної, економічної й екологічної складових. Ще один орієнтир — посилення міждисциплінарної співпраці та спектру міжнародних партнерств, адже програма має охопити якнайширше коло дієвців з різних країн, із міст-ЄСК, причому не лише з регіону, тобто Східної Європи (на сьогодні є майже 80 міст-ЄСК, якщо взяти до уваги й майбутні столиці, уже визначені на 2026-2029 роки). Тож важливо означити плани залучення європейських митців, організацій та мереж у сфері культури. Зрозуміло, в контексті «європейського виміру» йдеться не лише про географію, а передовсім про змісти — через запропоновані проєкти програма має розкривати глобальні європейські виклики і наративи.
Робота Алевтини Кахідзе. Фото Романа Балука
Деякі рекомендації стосуються розроблення стратегії залучення аудиторій до активностей програми та розвитку цих аудиторій, зокрема молоді та школярів, а також вразливих груп, як самотні матері чи вимушені переселенці. Особлива увага — до цифрової комунікації, що націлена на іноземні аудиторії. Є також акцент на участі українців, які проживають за кордоном.
Від претендентів на титул ЄСК очікують певних гарантій щодо фінансового забезпечення програми, розроблення комплексної фандрейзингової кампанії, подальшого аналізу ризиків і розпрацювання альтернативних варіантів втілення програми. У фінальній заявці важливо також прописати відповідальних за втілення, а також моніторинг й оцінювання програми.
Детальніше зі звітом експертної групи конкурсу можна ознайомитися на сайті Європейської Комісії.
Отже, у нас попереду — деталізація різних аспектів програми та її структури, аудиторій та бюджету, розпрацювання комунікаційної стратегії й роботи з аудиторіями, менеджменту тощо, а також європейського виміру — через проблематику й різноманіття партнерств.
Що це може дати
Програма ЄСК є найамбітнішим культурним проєктом Європейського Союзу. Ініціатива була започаткована для привернення уваги до міст Європи та їхньої ролі в розвитку культури, сприяння єдності європейців та пізнанню культурного різноманіття Європи.
ІСК вивчав особливості конкурсу ЄСК, адже тривалий час цікавиться досвідами міст, які цей статус отримали та реалізували.
Важливим є розуміння шляху, який проходить місто-кандидат. Як свідчить практика, «життєвий цикл» програми для міст-переможців триває щонайменше 6-9 років від рішення позмагатись за поважний титул до озвучення результатів конкурсу. Оголошення конкурсу зазвичай відбувається за 6 років до присвоєння титулу. Реалізація програми заходів триває орієнтовно рік, а ще один рік передбачено для звітування; проте і період до того (до року зі статусом ЄСК) теж має бути наповнений певними активностями. Тобто якщо Львів отримає титул ЄСК 2030 (про що стане відомо наприкінці 2025-го), то упродовж 2026-2029 вже запустить, реалізовуватиме певні процеси й проєкти, підсумки яких побачимо в рік ЄСК — у 2030-му.
Обидві фотографії Романа Балука
Досвід інших міст свідчить, що рік у статусі ЄСК дає чимало можливостей. Це відродження та/або переосмислення міст і активізація мешканців, робота з ідентичністю міст та їхніх спільнот, означення європейського виміру міст. Це також підвищення іміджу — як назовні (через міжнародні кооперації та більшу видимість для іноземців), так і серед мешканців (поява нових культурних продуктів, сервісів, практик, просторів). Варто говорити й про розвиток людського капіталу, зокрема професійний ріст управлінців, культурних менеджерів та митців, а також стимулювання економіки, зокрема через туризм. І це також посилення євроінтеграційних процесів.
Більше про перспективи, які місту відкриває програма, його зобов’язання, а також ключові функції держави для підтримки міст-кандидатів на статус ЄСК й досвіди міст-ЄСК дізнавайтеся у матеріалах ІСК:
- аналітичний документ «ЄСК: Європейська столиця культури. Чому цей титул має значення»: https://bit.ly/3BYk5ze;
- документ «ЄСК: Чеклист для українських міст»: https://bit.ly/3FLJ7Dy.
Звичайно, нині, через тотальну війну росії проти України, важко прогнозувати, що може бути у 2030-му. Та заявка передбачає аналіз ризиків і напрацювання альтернативних сценаріїв втілення пропонованого. Для Львова, для нас, аплікування (і тим паче перемога в конкурсі) буде можливістю (пере)відкрити іншим — але й собі також — нашу культуру, зокрема ту, що виростає з нинішніх реалій. Тож участь у конкурсі на титул ЄСК набуває особливого значення.
Вдячні кожному та кожній, хто йде зі Львовом цим новим, але цікавим шляхом! Попереду в нас багато спільного: зустрічі з обговорення результатів відбору на конкурс ЄСК, робота із заявкою на фінал конкурсу ЄСК 2030, а також новою Стратегією розвитку культури міста, що важливо і в контексті аплікування.
