Маємо чергову добірку тих, хто з’явився останнім часом на культурній мапі Львова. Це Муніципальна мистецька бібліотека, Галерея Nulla, центр культури МУР та нові локації у театрі ім. М. Заньковецької.
Муніципальна мистецька бібліотекa
Ревіталізована муніципальна бібліотека на Шота Руставелі 8, що є частиною Львівської муніципальної бібліотеки та «робить колекцію мистецької книги видимою». Це має бути місце для промоції книги та взаємодії. Тож тут можна різне: читати, брати книжки для ознайомлення, працювати, відвідувати події тощо. От цієї суботи буде лекція про Миколу Хвильового.
Бібліотека пропонує класну тематичну збірку — видання про мистецтво і довкола. Тут можна надовго засидітися з артбуками, фотокнигами, зінами, виданнями про мистецтво у різних проявах. Завдяки кураторкам проєкту Катерині Носко й Анастасії Леоновій (IST Publishing) нині у колекції вже є книжки польських, литовських, швейцарських, німецьких, інших видавництв; комплектування триває — й бібліотеці можна дарувати артлітературу!
Сама книгозбірня атмосферна: в інтерʼєрі збережено історичні елементи, як-от столярні деталі чи первинні малярські шари початку ХХ ст., використано екоматеріали й речі, що були у вжитку чи знайдені, скажімо, вишитий портрет Шевченка 1956 року. Реновацією простору займалася майстерня KARP Restorer, дизайном — Влодко Костирко. У команді: Василь Кметь, Ростислав Кузик, Марія Стефанишин.
Галерея Nulla
Це контекстуальна галерея (офф спейс), створена на базі ком’юніті Гараж 127 з Харкова. Вона — на околиці Львова, у Малих Кривчицях, на покинутій насосній станції. Тут сучасне мистецтво постає у новому й незвичному контексті. І тут досліджують, як твориться мистецтво під час війни, як воно змінюється. Так, після вторгнення, вбивств і руйнації, підриву дамби Каховської ГЕС в Nulla художники(ці) по-новому осмислюють природне (вода, земля, рослини), нашу вразливість і травмованість. У просторі було експоновано/вселено роботи таких митців, як Тамара Турлюн, Ольга Чекотовська, Антон Малиновський, Софія Короткевич, ін. Nulla є в основному інстаграм-проєктом, але можна знайти це місце — і сфотографувати там свої арттвори!
Заснував галерею у 2022-му Антон Ткаченко, художник, куратор, співзасновник Гараж 127 (Харків). Nulla стала реакцією на вимушену релокацію з Харкова до Львова через вторгнення росії — і спробою віднайти опору на новому місці, адже nulla — це не обов’язково «нічого», а це також і «нуль, позначка початку координат».
На сторінці галереї читаємо: «…в проєкті «Stay» [презентований в Nulla] ми намагаємось знайти ті речі, які нас тримають. Для когось це родина, для когось — його/її тіло, для когось — країна, а для когось — мистецтво».
Центр культури МУР
МУР або Мистецький український рух — «лабораторія культурних експериментів та колаборацій, простір, де відбуваються події». Це, однак, не так про локацію, як про творення спільноти, кажуть у команді проєкту. Його особливість і в тому, що події тут мультижанрові: стендапи, відкриті мікрофони, рейви тощо — і все-все завжди завершується джемами. Тут є колекція вінілів, формують бібліотеку. Майданчик також вирізняє кухня-бар у домашньому форматі. Простір відкрився понад місяць тому у Червоному корпусі Заводу РЕМА (2-й поверх), зокрема й чайною церемонією з Джиммі Мощенком (гурт Джа Пре).
Тут уже відбулося майже два десятки подій, встиг виступити навіть легендарний «Папа Карло»! Раніше у цьому просторі була репетиційна база, тож це, звісно, магніт для музикантів, але тепер не тільки: тут також художники, хореографи, літератори зі Львова й інших міст. Зараз проєкт на етапі становлення, але команда має конкретні плани на наступний рік, думає про окремі проєкти й посилення власної спроможності. На початок 2024-го обіцяють дещо цікаве — культурно-політологічне (наразі це все, що нам дозволили сказати)). МУР — один із проєктів медіа «Артефакт». У команді МУРу: Роман Коржик, Надія Миронець, Дмитро Кудрявцев, Андрій Пеляк.
Стрих і Блакитна зала у Театрі Заньковецької
Сцена Стрих у Національному драматичному театрі імені Марії Заньковецької стартувала у жовтні прем’єрою вистави «Доця» (за романом Тамари Горіха Зерня). Розташована у мансардному приміщенні над головним входом і фоє театру. Свого часу тут була студія для навчання та репетицій. Простір пофарбований у чорний колір, мобільний, тобто придатний до трансформацій. У театрі кажуть, що ця локація стане майданчиком для експериментальних і неформатних постановок. До «Доці» ось-ось, цього місяця, доєднається «Я, “Побєда” і Берлін» від режисерки Вероніки Літкевич — це роуд-муві за однойменним романом Кузьми Скрябіна, сповнене іронії над собою, 90-ми в Україні та пригодами українців у Берліні.
А в листопаді виставою «Паливо» відкрили ще один майданчик для вистав — камерний простір Блакитної зали театру. Тож варто стежити: у нових просторах театру можна побачити дещо нове!
________
У рубриці «Нові на мапі» ми фіксуємо культурно-мистецькі ініціативи, проєкти, організації, що з’являються та діють у Львові, релоковані з інших міст до нашого — і тепер співтворять його культурний ландшафт.
