Site icon Інститут Стратегії Культури

Дикий Дім, Ґрунт, Porichka Культурна мапа Львова / Діалоги

Продовжуємо розмови з представниками та представницями культурних ініціатив та інституцій Львова. Цього разу на культурній мапі міста маємо такі зупинки: Дикий Дім, «Ґрунт», Porichka! Йдемо дізнаватися більше про активну музичну спільноту та подію, яку на 29 квітня готують Дикий Дім та «Ґрунт».

Дикий Дім: культура — сила, особливо необхідна в часи болю і втрат

Ми на Староєврейській, в артпросторі Дикий Дім, — спілкуємося з івент-директором Дому Артуром Гриником.

Артур: Дикий Дім відкритий уже два роки, — розповідає Артур. — Багато усього відбулось за цей час, зокрема чимало резидентів, серед яких — театр «Варта» , які тут мешкали і влаштовували перформанси.

Але ми не робили ніколи великого гучного відкриття. То нарешті у березні цього року організували День Дикого Дому, щоб він увійшов в нашу історію, історію нашого закладу. Концепція такого дня полягала в тому, щоб повернути усіх людей, котрі були тут за останні два роки — художники, музиканти, діджеї, бібої, дієвці культури та бізнесмени, котрі дотичні до наших проєктів. Сконцентровано продемонструвати можливості Дикого Дому для того, аби далі працювати і розвиватись.

Хто не може працювати з вами?

Артур: Табу нема. Хіба — для неповнолітніх. Але, я наголошую, ми відкриті насамперед  для творчих подій, аніж для простих вечірок. Нам цікаві виставки, лекції, квартирники, покази фільмів.

Співпраця з ким запам’яталась?

Артур: Крім вищезгаданого харківського театру «Варта», з молодим проєктом «Ґрунт», волонтерами з ГО «СУВІАТО», «Двір», «Стиль» та багато інших.

Моє завдання — відродити взаємодії у креативній галузі до того рівня, як це було до повномасштабного вторгнення. Залучити якомога ширше коло митців. Тому ми маємо і постійну співпрацю з нашими резидентами: БетКет, Культурний Клуб, Rebels I Hostel 22.

Якщо дієвець культури зацікавиться вашою локацією і матиме бажання саме тут реалізувати свій задум, що йому потрібно зробити?

Артур: Написати на нашу адресу в інстаграм і домовитися про зустріч. Комерційні події у нас відбуваються на комерційній основі, а творчі — з безплатним входом – безплатно.

За вашими відчуттями, чи час зараз на відродження саме такого типу мистецтва?

Артур: Завжди на таке час. Не можна було зупинятись під час пандемії, яка «пригальмовувала» нас майже два роки, не можна зупиняти розвиток культури і зараз. Це надзвичайно непросто — бачити у стрічці новин фото відпочинку на морі після фото фестивалю, а поряд — повідомлення про поховання наших героїв і бойові дії. Ми весь час на «хвилях»: один день готові сприймати одну інформацію, інший день не готові сприймати взагалі нічого. Це — та нова реальність нашого життя, в якій ми вже другий рік. Але культура це та жива сила, яка особливо необхідна в часи болю і втрат. Принцип «Роби і пробуй, пробуй і роби» покаже, що буде актуальним для даного моменту, що буде справді доречним і потрібним. До слова, про «час покаже»: прийняли рішення робити «День Дикого Дому» щомісяця, а 29 квітня усіх запрошуємо на новий «Ґрунт».

«Ґрунт»: якщо ви цікавий митець, двері для вас відчинені

Ґрунт — поверхневий шар літосфери Землі, що володіє родючістю як природне тіло, засіб виробництва і предмет праці. Ґрунт (малярство) — тонкий шар спеціального складу при первісній обробці призначеного для живопису матеріалу. Символізм цих значень, вочевидь, став основою для задуму культурної місії «Ґрунт»: «що посієш — те й пожнеш». Розповідає засновниця Соломія Середа.

Соломія: Я почала займатись організацією перформансів із 16 років. Аби розрухати плин буднів навчання в Труша, вирішила зробити творчу тусовку, яка матиме змогу готувати і презентувати свої креативні проєкти , більшість з яких вперше «вийдуть у люди».

Якось доєдналась до літературних вечорів моїх друзів (мова йде про «Найгірші у Львові читання»), щоправда, із музикою, а не з читаннями, і натхненилась їх словами: «А чому б і тобі не спробувати організувати мистецький проєкт?». Знайшла людей і локацію на Заводській 31 [зараз вулиця С. Яблонської], де зараз багато майстерень і студій. На третьому поверсі мені показали великий простір, котрий був завалений пінопластом, листами металу і старими заводськими станками. Рухати їх не можна було, але тим краще — вони створювати неповторний стильний антураж. Я думала, що мені вистачить буквально місяця, щоб підготувати все для першого «Ґрунту» — ентузіазму мала, хоч відбавляй. Але за кілька днів мусила кликати друзів на допомогу, бо роботи виявилось набагато більше, ніж мені видавалося на перший погляд: я просто ще не мала на той момент жодного досвіду, лише бажання щось зробити. Паралельно я шукала митців, котрі візьмуть участь у дійстві. Але, оскільки навчалась у той момент в коледжі Труша, то саме митців і було найбільше у моєму оточенні. 9 художників, 4 музиканти, художні тату. «Ґрунт» — основа для проростання чогось нового. «Митці, які не виставлялись, музичні проєкти, які ще не були опубліковані на платформах, — покажіть себе!». А найголовніше — перезнайомитись між собою і поспілкуватись. За своєю суттю «Ґрунт» — це одноденний фестиваль. Це було ще 2021 році. А зараз я працюю над тим, щоб створити сайт, де можна презентувати усіх новачків, де працюватиме онлайн-Ґрунт, на який кожен може зайти, знаходити і знайомитися з митцями, які зацікавили, представляти і продавати свої картини.

Тепер я згадую, що мені дуже пощастило, адже я просто ходила і роздавала усім довкола постери із запрошенням «Буде «Ґрунт». Не питай — просто приходь!». Вхід був умовно платним, але людей прийшло більше, ніж я очікувала. І відгуки отримала гарні, але я так змучилась, що трохи вигоріла… Попри плани робити такий захід часто, затихла на пів року. Зважаючи на здобутий досвід, другий «Ґрунт» я не робила сама, а зібрала команду однодумців. Наразі нас п’ятеро. Насамперед ми приготували відеопромоцію, вибрали ще зручнішу локацію — Порохову Вежу. І 28 серпня 2022 року у нас загалом було 25 художників, 10 з яких — із Донецької та Луганської областей. Також була музична частина, тату-зона і маркет-плейс.

Успіх проєктів надихнув нас і навчив вірити: вірити в себе, в свої можливості, у свої мрії й амбіції. Показав, що в усіх тих максималістичних і,  мабуть, трохи ідеалізованих бажань завжди є ймовірність на їхнє вдале втілення. Адже «Ґрунт» — це шанс прорости маленьким паростком у щось красиве і велике. Це музичні вечори, виставки, маркетплейси, перформанси, цікаві люди і нові знайомства. Просто кажучи, нам потрібні усі митці: неважливо, що ви граєте чи співаєте, чим малюєте, що продаєте, якщо ви цікаві — двері для вас відчинені. До кожної нової події організаторський склад формується по-новому, виходячи з потреб, і тому він не є сталим, але є і основні  учасники команди: це Соломія Середа, Анастасія Ткачук, Анна Климчук, Роман Мельницький, Софія Максимович.

Черговий «Ґрунт»

Соломія: Черговий «Ґрунт» заплановано на 29 квітня. Спеціальним гостем запрошуємо театр «Варта». Я досі під враженням від їх вистави «Лютий»! Сила вражень надихає нас творити і своє нове. на події буде експозиція, де виставлятимемо 21 молодих художників та художниць, тату-зона з двома тату-майстрами, дві сцени (електронна та інструментальна), виступатиме поетеса Дарія Лісіч, маркетплейс, чайний майстер, що проводитиме чайні церемонії та досвічений бариста, що робитиме людям каву та розказуватиме про специфіку її приготування.

Музична спільнота Porichka: нетворкінг, підтримка та нові знання

Авторське право у музичній сфері, промоція своєї музичної творчості, організація туру, звук і музика для відеоігор, подача заявки на грантові програми  тощо-тощо про все це (і більше) говорять і слухають у спільноті Porichka. Але, звісно, в центрі уваги сама музика: вільний мікрофон авторської музики, Секта Незавершених Треків, Порічкові двіжі… Більше розповідають засновниці й авторки проєктів Porichka Іра Лобанок та Дара Вінарська.

Porichka: Зараз наша адреса Дорошенка, 50. Але нам буде потрібна з часом більша площа, думаю, локація «Порічка» змінить свою адресу. Серед іншого — ми робимо проєкт авторської музики  «Вільний мікрофон». От його проводимо в Нижньому залі (у Театрі Ляльок).

Ми презентуємо себе як Музична Спільнота. Наша аудиторія — музиканти, музичні менеджери та всі, хто дотичний до цієї індустрії.

Минулоріч ми познайомилися, коли разом волонтерили у Львові в Сенсотеці, там був шелтер. Ми одразу подружилися та швидко знайшли спільну мову. Якось в розмові ми зрозуміли, що у Львові є проблема комунікації між музикантами, всі розділені на групи і малознайомі. Ми добре знаємо, що підтримка молодих музикантів — болюча тема. Особисто я (Іра) — випускниця музичного училища і свого часу зовсім не відчула підтримки для творчої людини з боку викладачів та педагогів. Під час навчання і після нього ми просто не знали, які перспективи нас можуть чекати. Грати кавери в барах, викладати в школах чи грати в оркестрі — і все. Пам’ятаю відчуття: ти увесь час поганий, і увесь час потрібно бути, як інші — кращі. Навіть коли я дуже ретельно готувалась до уроку, то потім не чула: «О, сьогодні ти граєш набагато краще, ніж вчора», а знову «Але Марічка все одно грає краще». Щось своє творити стало просто страшно — і втратилась мета. І абсолютно інші відчуття, коли я навчалась у  Британії. Підхід до кожного був індивідуальний. У кожного студента був свій ментор, котрий працював із тобою разом. І в момент, коли ти казав «А я б спробувала себе у чомусь новому, можливо, почну писати музику до комп’ютерних ігор», то у відповідь звучало «Чудова ідея, покажу, як це можна спробувати реалізувати», а не «Які комп’ютерні ігри? Ти що, це несерйозно! Роби як всі, не вигадуй». 

Спільноти та спілки — це гарне комунікаційне рішення для нетворкінгу, підтримки та пошуку нових знань і можливостей, але поки не відбудеться реформа освіти, зокрема в галузі культури, ми не зможемо говорити про глобальні якісні зміни. 

Ми лише «за», аби в кожному місті утворилась спільнота підтримки молодих музикантів, а згодом – усі разом зможемо ініціювати більші справи. Тим паче, відсутність правильної мотивації, доброго педагогічного підходу — не єдиний біль, який ми зафіксували. Ще одне — відсутність комунікації. Навіть у такому відносно невеликому місті, як Львів, музиканти різних жанрів і форматів не спілкуються між собою, не перетинаються і не взаємодіють! Найміцніші, за нашими спостереженнями, контакти між джазовими музикантами. Певно, таки участь у джемах об’єднує.

А ще – дозволю собі наголосити – найдовготриваліші джазові фестивалі у місті, сцена «Дзиґи» і джазова кафедра музичної академії. 

 Porichka: Авторська музика не має сцени, на жаль, вона мало кого цікавить! От саме тому до неї в «Порічки» найбільший інтерес — це найважливіше підтримувати. Задля взаємодії між музикантами ми й робимо нетворкінги — «Порічкові двіжі». Пішли щось зробимо разом, давай заколабимось – наші заклики найчастіше звучать так.

То ви створені для того, щоб підтримувати усю авторську музику?

Porichka: Ми робимо лекції та дискусії, вільний мікрофон для виступів музикантів та нетворкінги для усіх, хто творить музичний продукт. Але формат наших подій розширюється. Нещодавно розпочали новий —  Секта Незавершених Треків: зібрали 10 музикантів, які презентували чернетки, а всі учасники, разом з нами і музичними інженерами, коментували і давали практичні поради чи коментарі «Як найкраще закінчити трек?», «А що ще можна до нього додати?» та інше. Багато людей після того видають свої перші релізи. Це все — відповідь на запит, який часто звучав: «Я створив музику, написав кілька композицій, але не видаю, бо не знаю, чи воно добре звучить і як його сприйматимуть інші». 

Людям часто не вистачає сміливості та впевненості у своїх силах. 

Porichka: Ми також це помітили. Такі наші події мають регулярність — відбуваються щомісячно. Загалом події проводимо щосереди, 19:00 — «Порічка» чекає. Ми багато розповідаємо про промоцію, маркетинг, менеджмент у галузі актуальної музики, просування треків і використання для цього соціальних мереж та відеоканалів. Також часто чуємо про потребу й організовуємо відповідні заходи на теми юридичних питань і авторського права в галузі, а також створення ФОПів і подання на гранти.  

Такі, здавалося б на перший погляд, базові речі, які не викладають у музичних закладах, які молодий музикант повинен сам шукати і здобувати. Це, звісно, загартовує бажання досягти успіху, але потребує багато сил і часу.

Спілкувалась Марта Більська

_____

«Культурна мапа Львова / Діалоги» — це рубрика, в межах якої знайомимося з новими культурними інституціями й ініціативами Львова, а також дізнаємося про новини від тих, хто на мапі давно і кого добре знаємо.

Перша добірка розмов — із представниками та представницями театру «Варта», 31 Art Space, Berliner Strasse — тут: http://bit.ly/3L9EwPq.

Другі діалоги — про Home of Arts Lviv, резиденційний простір у  Львівському муніципальному мистецькому центрі та Аудіосцену в театрі Лесі Українки — читайте тут: https://bit.ly/3KbsBzG./.

Діалоги ІІІ — у Палаці Гната Хоткевича і про Палац: http://bit.ly/3GlkjD9.

___________________

Поділитися