Під час Х Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» відбулася фахова розмова «Культура і дані: хто та навіщо досліджує». Ця подія, ініційована й організована Інститутом стратегії культури, відкрила Професійну програму ювілейного Арсеналу й мала на меті оглянути дослідницько-аналітичну складову сфери культури в Україні та сприяти міжінституційному мережуванню й координації у цьому напрямі. Зустріч засвідчила: тема актуальна, питань для аналізу чимало, а учасники висловлюють потребу й бажання продовжувати обговорення.
Участь у розмові взяли:
– Ірина Батуревич, керівниця відділу стратегічної роботи та аналітики, заступниця директорки Українського інституту книги
– Юлія Сисоєва, заступниця керівниці аналітичного відділу Українського культурного фонду
– Іван Вербицький, директор аналітичного центру CEDOS
– Мар’яна Куземська-Данилюк, координаторка напрямку стратегування, дослідження та освіти в Інституті стратегії культури
– Марія Кравченко, культурна менеджерка, аналітикиня ІСК / модерація
Розмова, за словами модераторки, стала нагодою «окреслити дослідницький ландшафт у сфері культури і подивитися, яким він є з певної точки зору: чи то видавничого сектору, чи то аналітичного центру, чи інвестора у культуру — УКФ, чи локальної дослідницької інституції, як-от ІСК». Спікер(к)и говорили про актуальний стан досліджень й аналітики у культурній сфері, динаміку в цьому напрямі, проблемні питання, як-от робота з даними та їхній зв’язок із якісними перетвореннями у сфері.
УКФ: як держава підтримує дослідження й аналітику в культурі
«Серед пріоритетів УКФ — сприяння проведенню аналітичної та дослідницької діяльності у сфері культури та креативних індустрій. Підсумовуючи досвід діяльності, можна виокремити такі чотири напрями. Перший — УКФ надає грантову підтримку дослідженням у межах окремої конкурсної програми «Аналітика культури». Іноді Фонд замовляє дослідження (для розроблення стратегій, як-от стратегія діяльності УКФ на 2022-30 роки), а також надає дані досліджень для сторонніх. І нарешті — УКФ проводить внутрішню аналітику, тобто збирає й аналізує власні дані, формує різні бази даних (організацій, експертів, проєктів тощо) й узагальнює ці відомості на спеціальному ресурсі UACulture,» — розпочала розмову Юлія Сисоєва.
Спікерка сфокусувалась на програмі «Аналітика культури» та висновках, які можна зробити за період її існування, від 2019-го. Програма має на меті «компенсувати брак знань про сферу і закласти фундамент для системного вивчення ризиків, аудиторій та процесів у сфері культури й культурних індустрій, розуміння перспектив їх розвитку». Якщо із заснуванням програми було два ЛОТи, то згодом очевидним став ширший запит — і у 2020-му ЛОТів стало уже три: це документи для вироблення культурної політики, соціологічні дослідження, прикладні секторальні й міжсекторальні наукові дослідження. Попри, здавалось би, очевидність важливості досліджень для галузі культури, як зазначила Юлія, програма «Аналітика культури» цьогоріч могла не відбутися: у новообраній наглядовій раді УКФ постало питання про доцільність її існування. Однак її вдалося зберегти.
Хто досліджує? На сьогодні в межах програми «Аналітика культура» підтримано — й відповідно виконано — 25 досліджень. У більшості їх ініціює Київ, тоді — Львів, після нього ще декілька обласних центрів. В ініціюванні якісних досліджень лідирує громадський сектор, після нього — ФОПи.
Що досліджують? Щодо предмета вивчення з географічної точки зору, то 11 досліджень стосувалось ситуації в країні, 5 — контексту Львівської області, по 1-2 — стану справ в інших областях. Серед секторів, цікавих для збору даних, список очолюють культурні та креативні індустрії, за ними — культурна спадщина, а от галузі літератури й видавничої справи було присвячено лише одне дослідження (у 2018-му). У заявників та грантоотримувачів УКФ є 4 основні дослідницькі інтереси: аудиторії, культурні послуги, ринки, законодавчі документи й міжнародні стандарти, що можуть стати основою для появи нових для України культурних політик чи методик у тому чи іншому культурному секторі.
Навіщо досліджують? Відповідно до цілей заявників Юлія виокремлює дві основні мотивації досліджувати: це розроблення методологій та впровадження системи певних показників або напрацювання рекомендацій, документів для вироблення культурних політик (наприклад, програма розвитку культури для конкретної області, рекомендації для створення міських фондів культури). Ознайомитися із дослідженнями, реалізованими за підтримки УКФ, можна тут: https://uaculture.org/research/.
ІСК: моніторинг міської стратегії та дослідження як складова проєктів
Інститут стратегії культури у Львові, як нагадала Мар’яна Куземська-Данилюк, був створений для координації та моніторингу процесу впровадження Стратегії розвитку культури Львова, прийнятої у 2017 році. Місія ІСК полягає в аналітичній підтримці інституцій та ініціатив у сфері культури, а також підвищенні інституційної спроможності культурних середовищ міста.
Для моніторингу виконання міської Стратегії розвитку культури розроблено дворічний цикл, що складається з 3-х основних етапів. Це мапування дієвців культури Львова, якісне доcлідження на основі глибинних інтерв’ю з представниками сфери (профільних органів влади, культурних інституцій та ініціатив, бізнесу, освіти, незалежних митців тощо), а також кількісне опитування мешканців Львова про їхні культурні практики. Перший цикл ІСК завершив у 2020-му. Цьогоріч розпочинає новий — із оновлення інформації про культурних дієвців у місті, на що зокрема вплинула й адмінреформа та створення Львівської МТГ.
Практикою, вартою поширення, представниця ІСК вважає проведення досліджень, інтегрованих у проєкти: такі дослідження відразу зорієнтовані на конкретику. Прикладом тут є проєкт «Культурна спадщина Львівщини. Перезавантаження»: ІСК як партнер ЛОДА в цьому проєкті забезпечує аналітичну роботу, зокрема проведення фокус-груп та якісних досліджень для напрацювання комплексних програм ревіталізації об’єктів культурної спадщини Львівської області. Ще один досвід — спільний з агенцією PPV Knowledge Networks проєкт із напрацювання базової моделі міського фонду культури на прикладі Фонду культури Львова. Дослідження ІСК тут: http://isc.lviv.ua/doslidzennya/.
УІК: важливою є тяглість досліджень
Український інститут книги, як окреслила Ірини Батуревич, вбачає свою мету в тому, щоб «не просто досліджувати книговидання, читання й конкретніші тематичні напрями, а й також, щоб ці дослідження були регулярні та порівнювані», а не точкові, від різних ініціаторів, за відмінними методологіями, що не дозволяє робити висновки про динаміку, тенденції. Без цього ж складно визначити чітку мету й показники для «вимірювання» того, як до неї рухаєшся.
У 2020-му УІК провів чотири дослідження: одне велике із фокусом на читанні, два менші тематично спрямовані дослідження — ринку та соцмереж, а також одне партнерське, фінансоване Британською радою. Ці напрацювання, а також підтримані УКФ дослідження лягли в основу Стратегію розвитку читання 2021-2025, яку теж обговорювали на цьогорічному Книжковому Арсеналі. На цей рік УІК запланував низку досліджень.
CEDOS: дослідження як основа для пошуку і прийняття рішень
Дослідження — основа діяльності незалежного аналітичного центру CEDOS. Центр діє вже 10 років і вивчає суспільні зміни та державні процеси в Україні для розуміння актуальних проблем та шляхів їх вирішення.
Культура не є ключовим напрямом для CEDOS, але центр працює в цьому напрямі. Цей рух розпочався п’ять років тому — із запиту Kyiv Smart City укласти індекс культурного та креативного потенціалу міст України. Цього завдання виконати не вдалося — і для цього було кілька причин, розповів Іван Вербицький. Перша проблема була пов’язана з даними: їх мало або немає, ті, що є, не на належному рівні. І тут, за словами спікера, питання до якості й характеру запитів уряду й конкретно Мінкульту до Державної служби статистики. За словами спікера, ці державні структури в пошуку інформації іноді відсилають одна до одної — і це замкнене коло, в якому не знайти відповіді.
Другий момент — експертиза й експертний консенсус щодо розуміння, що таке культура й креативність, де їхні межі, як їх «міряти», як «важити» різні показники. Такий консенсус має формуватися після довгих дискусій, експертних обговорень і низки досліджень. І третє — (не)використання даних на рівні держави: у сфері держуправління в Україні чимало рішень не базуються на даних — і CEDOS прагне це змінити. Водночас, зауважує спікер, слід розуміти, що дослідження не є нейтральні і залежно від цілей та цінностей в їх основі ми можемо побачити різні результати, не завжди такі, яких очікують ініціатори досліджень. Дослідження CEDOS останніх двох років стосувалися питання нерівності, проведення вільного часу молодими людьми залежно від умов їхньої роботи, а цього року центр аналізуватиме умови праці у сфері культури й креативності. Директор CEDOS підсумував:
«Навіщо дослідження культури? Вони не тільки для того, щоб «міряти культуру лінійкою» і розуміти, які потрібні KPI та культурні політики завтра, — вони й для того, щоб виявляти нові питання і причини ситуацій, з якими ми маємо справу».
