Грицько Чубай — перше ім’я, що зібрало нас на «Вулицях Імен» і відкрило подієву програму до 770-річчя Львова. 26 квітня відбулася екскурсія вулицею Чубая та розмова про поета.
Сецесія та міжвоєнний модернізм
Вулиця Чубая була перейменована 2022 року. Як зазначила директорка Інституту стратегії культури Юлія Хомчин, проєкт «Вулиці Імен» є запрошенням Інституту стратегїі культури пізнавати та формувати ідентичність міста, працювати з новими топонімами завдяки знаковим для міста й культури людей.
Екскурсію вулицею Грицька Чубая провела Мирослава Ляхович, дослідниця архітектури, фотографка. Учасники мали можливість дізнатися більше про сецесію та міжвоєнний модернізм, на якому спеціалізується Мирослава та який розкриває у проєкті «Львів. Архітектура модернізму».
На вступі дослідниця розповіла, як розвиток промисловості й технологій у ХІХ-ХХ ст., міграція й урбанізація спровокували нові підходи до розуміння простору для життя (і роботи) та появу нових архітектурних стилів.
Сецесія й модернізм, зразки яких бачимо на вулиці Грицька Чубая, були тісно пов’язані між собою. Львів зазнавав впливів різних центрів архітектурної думки, як-от Відень чи Берлін, водночас тут сформувалася своя архітектурна школа на базі Політехніки, були локальні особливості.
Сецесійна архітектура як результат нової доби водночас виражала втечу від індустріалізації та динаміки міського життя. Планування квартир стало зручнішим, їх почали мислити як місце для рекреації. На фасадах будинків № 1-4 на Чубая — притаманні сецесії природні, рослинні мотиви (зокрема місцевого характеру, як каштан, сонях чи вишня). Ці будівлі, зведені фірмою Івана Левинського у 1905-1906 роках, є прикладом квартальної забудови, що розвинулася вже в період модернізму.
Тим часом модернізм, що постав після катаклізмів Першої світової війни як прагнення відірватись від традиційних цінностей, — це простота форм, функційність і комфорт, увага до інтер’єру та його деталей (наприклад, підлога тераццо, алебастрові панелі, поручні з комбінацією металу й дерева у під’їзді). Замість зовнішнього декорування будівель — гра об’ємів, асиметрія, використання властивостей матеріалів. Характерним було органічне співвіднесення з навколишнім ландшафтом й обтічність форм, наслідування естетики технічних пристроїв, автівок, пароплавів (вікно-ілюмінатор на будинку № 6!).
Захоплюють цікаві рішення для забезпечення свіжим повітрям та світлом (наприклад, люксфери чи вертикальні вікна на всю висоту сходової клітки), продумана система вентиляції й опалення, центральна камера для сміття, розташована у підвалах будівлі, тощо.
На вулиці Чубая й Костя Левицького, котра поруч, — будинки одного з найвідоміших у Львові архітекторів того часу Фердинанда Касслера, продумане ним квартальне планування. Тут є будинок, який він спроєктував для доньки. Серед відомих людей, які в різні часи мешкали на нинішній вулиці Чубая: подружжя митців Марґіт і Роман Сельські, мистецтвознавець Юрій Бойко, історикиня архітектури Оксана Бойко.
На розмову про поета, поезію та Львів
Після екскурсії у Мистецькій бібліотеці відбулася розмова про Грицька Чубая. Про Чубая і його творчість, про Львів 1970-х, про спроможність поезії та мистецтва у час ідеологічного тиску та війни говорили Микола Рябчук, письменник, публіцист, учасник неформальної мистецької групи «Скриня», яку очолював Грицько Чубай, та Галина Чубай, дружина Грицька Чубая.
Микола Рябчук окреслив культурну динаміку й формування мистецького андеґраунду Львова 1970-х як альтернативу й протиставлення совєтській ідеології. Він розповів, як познайомився з Грицьком Чубаєм: був харизматичний, багато зробив для творення модерної поезії, як справжній поет здатний був «розкопувати складне», а мистецтво ж — «не про відповіді, а про нові й нові запитання, це постійне заглиблення».
Пані Галина зауважила, що Грицько відчував себе поетом з дитинства: багато читав, рано почав друкуватися, знану поему «Вертеп» написав у юному віці.
Якщо ж про контекст війни, на думку пана Миколи, засоби мистецтва обмежені для опису трагічних речей. Найбільш адекватно з такими досвідами здатні працювати саме поезія (як «згусток почуттів»), репортаж, документальні кіно та фотографія. А от добра проза чи інші жанри, що потребують діалогічності й нюансування, з’являться згодом.
Запис екскурсії та розмови доступний у застосунку Audiostories.
«Вулиці Імен: Грицько Чубай та Іван Вакарчук» є частиною програми до 770-річчя Львова. У проведенні екскурсії вулицею Чубая сприяла Личаківська районна адміністрація. Простір для розмови про поета надала Мистецька бібліотека.
Проєкт Інституту стартегії культури «Вулиці Імен» запрошує до пізнання Львова, його просторів та людей, котрі в різні періоди й різними способами впливали на культурні та суспільні процеси, змінювали свої середовища, місто, країну.
Фото: Катерина Москалюк.
