Після презентації дослідження «Стратегічне управління в культурі: Львівська агломерація», 17 січня ІСК організував розмову за участю представників сфери культури у громадах Львівської агломерації, органів влади та аналітиків.
Захід мав на меті окреслити сучасний стан розвитку культури у громадах Львівської агломерації, означити виклики сьогодення та шляхи подальшого розвитку культури в громадах Львівської агломерації.
Під час дискусії розглянули такі питання:
- Що таке Асоціація органів місцевого самоврядування «Львівська агломерація» і яке місце культури у Львівській агломерації?
- Яка стратегічна візія розвитку культури громад, зокрема в рамках Львівської агломерації?
- Який сучасний стан культури в громадах?
- Чого громади остерігаються і очікують від формату агломерації у розвитку культури?
Спікер(к)и дискусії:
– Ірина Гаврилюк, директорка Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної військової адміністрації;
– Оксана Руденко, начальниця відділу менеджменту закладів культури управління культури Львівської міської ради;
– Роман Кізима, заступник директора департаменту міської агломерації Львівської місбклї ради;
– Мирослав Кошелюк, консультант програми Ради Європи;
– Соломія Ткач, аналітикиня Інституту стратегії культури;
– Керівники профільних органів, місцевих інституцій культури громад Львівської агломерації.
Модерувала розмову Оксана Дащаківська, керівниця Західноукраїнського представництва фонду «Відродження».
Культура у громадах: теорія та практика
Спершу познайомились із представниками громад. До зустрічі долучилися керівники профільних органів, місцевих інституцій культури громад Львівської агломерації: Ганна Кузбит (Городоцька громада), Світлана Питько (Оброшинська), Катерина Кремінь (Новояричівська), Ольга Пастушенко (Сокільницька), Роман Лоза (Жовтанецька), Христина Шандро (Підберізцівська), Мар’яна Іващишин (Зимноводівська), Оксана Стельмах (Львівська). Зауважимо, що нині триває процес долучення громад до потенційної Львівської агломерації.
Учасники події від громад розповіли про культурне життя у своїх спільнотах, поділилися тим, які проблеми та потенціал бачать у розвитку культури на місцях. Навіть під час війни у громадах Львівщини відбувається чимало цікавих культурних активностей — як і раніше, та здебільшого з певною зміною акцентів. Дехто зазначив, що війна змусила переосмислити роль і значущість культури — як для інших, суспільства, так і для самих себе. За останні майже два роки дієвці культури у громадах певною мірою переглянули свій потенціал: з’явилися нові напрями діяльності, відбулося перепрофілюванння культурних просторів — під потреби внутрішньо переміщених осіб (прихисток, гуманітарна допомога), волонтерства (плетіння сіток, передачі на фронт), патріотичного виховання / вишколу дітей та молоді. Мар’яна Іващишин вказала на спільну для людей зі сфери проблему — сумніви щодо доцільності проведення культурних заходів під час війни. Однак, як засвідчує практика, такі події можуть стати, наприклад, дієвим способом зібрати кошти на потреби ЗСУ. Водночас певні культурні формати допомагають осмисленню реалій, в яких живуть українці.
Крім того, під час дискусії розглянули питання рівня задоволеності станом культурної інфраструктури в громадах агломерації, портрет основних користувачів культурних послуг. Обговорили значення культури для інтеграції ВПО та ветеранів війни, їхнє місце у культурному житті громад. Жваву дискусію вели навколо питання культурних центрів, ефективності культурних інституцій.
Культурне життя у різних громадах відрізняється, має свої особливості — і це стосується як практики, так і теорії, тобто розуміння культури на місцях. Це засвідчують представлені Соломією Ткач результати порівняльного аналізу стратегій розвитку громад Львівської агломерації та місця культури в них. Зокрема дослідниця зазначила, що 11 громад агломерації культуру розглядають у контексті розвитку туризму, 4 громади – людського капіталу та підвищення якості життя, 3 — духовності; 2 — креативних індустрій і лише 1 громада вбачає в культурі один з основних стратегічних пріоритетів на найближчі роки (детальніше у дослідженні «Стратегічне управління в культурі: Львівська агломерація»: https://bit.ly/41PRoAy).
Під час зустрічі присутні спільно спробували означити виклики та проблеми культури під час війни — сформували ось такий перелік: невизначеність після війни; міграція дієвців культури; кадри (амбіція, престижність роботи, брак технічного персоналу, спроможність дієвців культури); відсутність простору для громад; упередження щодо культури; безпека; невизначеність планування; страх мобілізації; агломерація / децентралізація; сміливість / провокація; організаційна спроможність — вихід із зони комфорту; емоційне виснаження; фінансова невизначеність. Як зауважила модераторка Оксана Дащаківська, із цими питаннями можна працювати в рамках агломерації.
У рамках агломерації
Предметно про особливості агломерації та можливості, які вона відкриває для культури, говорили Мирослав Кошелюк та Роман Кізима. За словами останнього, війна консолідувала людей навколо ідеї агломерації — попри наявні розбіжності. І культура є одним з елементів єднання громад. Власне, агломерація є майданчиком для комунікації, безбар’єрного спілкування. Війна стала певним імпульсом для культури, і наше завдання — бути готовими реалізувати ці можливості, вийшовши за межі своєї «бульбашки». Розроблена культурно-туристична мапа громад Львівської агломерації засвідчила її великий потенціал. А Львів як місто-ядро агломерації має масштабувати свої культурні потуги, ділитися досвідом, більше дізнаватися про сусідні громади.
Заторкнувши тему процесу становлення агломерації, Роман Кізима зауважив, що зараз ми перебуваємо на початку шляху, на етапі інституціалізації. Водночас вже готова і схвалена Стратегія розвитку агломерації, що є першою в Україні (не всі агломерації за кордоном мають стратегії). Далі — час для налагодження співпраці, комунікації, а наступний етап — залучення до спільних проєктів, пришвидшення культурного обміну. Варто мати на увазі й взаємозв’язок культури з іншими галузями: так, скажімо, попит на культурний продукт може впливати на розвиток транспортної системи. Водночас Степан Куйбіда (директор департаменту економічної політики ОВА) зазначив, що при розробленні Стратегії розвитку Львівської агломерації був зафіксований розрив між якістю та ціною культурних послуг у громадах. Тож актуальним залишається питання, як вирівняти ці показники серед громад та наскільки для них є можливою комерціалізація культурних послуг.
Попри часте сприйняття громадами агломерації як того, що може у них щось забрати, насправді агломерація може їм дещо дати, наголошує Мирослав Кошелюк. І тепер вдалий момент для формалізації агломерації — саме час гуртуватися. Центральний ефект агломерації — мережування, об’єднання зусиль, у тому числі в культурі. Як додав Андрій Пундор (Інститут міста), говорячи про роботу над молодіжною стратегією Львова, культура є мостом між різними сферами, і вже зараз важливо мислити не лише в рамках Львова, але й у масштабах нових громад агломерації.
Йшлося і про глобальніший контекст, зокрема репрезентацію української культури за кордоном. На популяризації нашої культури, активізації міжнародної співпраці та культурної дипломатії акцентували Ірина Гаврилюк, Оксана Руденко. Власне, цей інтерес до української культури зовні означає певні можливості для її розвитку, зокрема в громадах Львівської агломерації (українські міста відвідують дієвці культури з інших країн, є цільові міжнародні програми підтримки української культури), додали представники міського управління культури Оксана Стельмах та Олексій Тарабан.
Для взаємного підсилення
Такий діалог цікавий і корисний для різних сторін. Так, участь у зустрічі взяли, наприклад, Марія Кравченко (аналітикиня), Богдана Брилинська (РадіоГараж, Львівський культурний центр), Марія Кондратьєва (танцівниця, котра свого часу переїхала до Львова з іншого регіону, цікавиться місцевим середовищем і налагодженням партнерств). Оксана Фітель (комунікаційна менеджерка «Горіхового гаю») і Марта Більська (менеджерка ІСК), які зокрема мають досвід роботи з ВПО, говорили про культуру зокрема як про простір для інтеграції та пошуку себе, для нових можливостей та спроможності.
Суспільні зміни і виклики останніх двох років трансформують культурний ландшафт міста й громад, самі культурні середовища, змушують їх бути більш дієвими, шукати нові підходи до своїх часто дуже динамічних аудиторій. Своїми гнучкістю, здатністю швидко реагувати на критичні ситуації, підтримувати один одного, брати на себе додаткові завдання представники сфери довели спроможність культури, розвіюючи певні міфи про слабкість та інертність цієї сфери, зауважила Соломія Ткач.
Оксана Дащаківська вказала на потрібність таких зустрічей: наші цілі завжди є відображенням викликів, які потрібно проговорювати, щоб оперативно на них реагувати. Тож у спільній розмові вдалося не лише глибше розкрити питання (не)присутності культури в агломерації, а також окреслити перспективи для покращення та співпраці у сфері культури в рамках Львівської агломерації.
