10 липня в ІСКу відбулася подія «Музиканти та їхня творчість у час війни: модерована презентація результатів опитування». Це була спроба на основі опитування українських музикантів класичого напряму окреслити їхні бачення й позицію(ї) щодо своєї творчості у контексті російсько-української війни, ймовірності взаємодії з російськими артистами й виконання творів російських композиторів, підсилення українського голосу в міжнародному контексті.
Результати опитування представила піаністка, музично-громадська діячка, культурна менеджерка Марта Кузій, яка й розробила анкету та зібрала дані; модерувала Марта Більська, менеджерка ІСК.
Марта Кузій
Опитування було проведено онлайн навесні 2024-го, передбачало різні тематичні блоки й типи запитань — до нього анонімно долучилося 100 професійних музикантів, які нині перебувають в Україні чи за її межами. І воно дозволило окреслити різноманіття думок та досвідів виконавців. Ось деякі цифри й тези.
- Так, 94% тих, хто заповнив анкету, відчуває себе частиною української культури. 73% вважає видимим і значущим свій внесок у її розвиток (9% відповіло тут негативно, 10% не задумувалися). 80% респондентів виїжджало на закордонні гастролі після 22 лютого 2024-го, і ставлення там до української присутності, як зазначило понад 70%, поліпшилося чи значно поліпшилося.
- Війна вплинула на життя музикантів. Наприклад, дехто згадав про складність в організації подій чи залученні аудиторії, неможливість працювати у звичному режимі. Ще хтось акцентував на переосмисленні ролі й можливостей музики (промоція українського у світі, благодійні виступи), зміну репертуару (у 94% опитаних в репертуарі немає творів композиторів російського походження, у 6% — є).
- 90% із тих, хто долучився до опитування, не вважають слушним твердження «мистецтво поза політикою». Понад половина респондентів стикалися із ситуаціями, коли потрібно було давати відповіді на запитання щодо війни, втрат, промоції української культури, кенселінгу російської культури.
- 94% опитаних не погоджується із твердженням, що співпраця з російськими артистами додає престижу, і майже стільки ж вважає, що такі зв’язки можуть негативно вплинути на імідж музиканта. Респонденти окреслюють різні шляхи у творенні іміджу України: 74% обрали тут «повну відмову від виступів на одних майданчиках з російськими артистами», 37% — «погодження виступити разом за умови декларації про засудження дій путінського режиму», 8 % — «погодження виступити на одному фестивалі, але не в одному концерті». Водночас…
- …понад половина залучених до опитування вважає можливою співпрацю із виконавцем російського погодження за певних умов, як-от публічне засудження російського режиму, підтримка українців та України, завершення війни і репарації рф для України; є такі, хто абсолютно виключає будь-яку взаємодію з росіянами, дехто ж апелює передовсім до поглядів та дій людини, а не походження. У формуванні «червоних ліній», що важливі у власній музичній діяльності, опитані серед пріоритетних вказали самостійний аналіз подій, увагу до думки авторитетних музикантів; дехто вбачає потребу краще розуміти й чіткіше формулювати, що не варто робити.
- Серед факторів, що найбільше дошкуляють, залучені до анкетування начастіше обирали такі: брак розуміння, куди рухається галузь; фінансова нестабільність; власна неспроможність змін; відсутність розвитку. А от задовольняє: відмежування від рф, велика кількість можливостей, перебування в Україні; зміни, котрі відбуваються; всесторонній розвиток.
Соломія Ткач
Як зазначає аналітикиня ІСК Соломія Ткач, порушені питання важливі — і потребують уваги надалі. Так, ІСК та Марта Кузій розглядають можливість провести через пів року повторне опитування представників музичної сфери, аби відстежити зміни й тенденції.
Щодо цієї важливої теми та результатів анкетування своїми міркуваннями поділився Михайло Швед, композитор, музично-громадський діяч, генеральний директор Національної філармонії України:
«Запропоноване дослідження вкрай актуальне, адже показує поточний «зріз» розуміння своєї персональної участі в культурній дипломатії активними музикантами (в опитуванні взяло участь 100 респондентів), масштаб їхнього включення/виключення в культурно-колабораційні процеси, самоусвідомлення індивідуального балансу поміж особистим кар’єрним інтересом та суспільним інтересом українського народу, що бореться за виживання. Загалом приємно зауважити, що за результатами опитування значно домінує суспільний інтерес, однак слід звернути увагу на кілька показників.
Не засуджуючи респондентів за певні їхні позиції, маємо розуміти, яким є поточне бачення ситуації митцями, а також важливість постійних замірів для відстеження динаміки. Все ж 6 % опитаних українців на третьому році війни мають у репертуарі твори композиторів російського походження, а 37,2 % вважають ефективним для іміджу України спільний виступ з росіянами за умови публічного засудження путінського режиму…. Також окреслилася потреба чіткішого музикознавчого розмежування композиторів на радянських, імперських і російських у контексті порушеної проблематики.
Тим, хто займається культурними політиками, слід звернути увагу, що аж 57 % опитаних серед того, що найбільше дошкуляє, вказали «брак розуміння, куди рухається галузь» (фінансова нестабільність — на другому місці із 56 %), а 20 % при формуванні власних «червоних ліній» мають «потребу чіткішого формулювання, чого не слід робити»….
Отже, є над чим працювати, адже від адекватних зусиль українських митців на міжнародній арені безпосередньо залежить підтримка спільнотами країн-партнерів нашого курсу, що дає їхнім політикам мандат (це ж демократичні держави) на активнішу підтримку України й українців на теренах держави всім необхідним для виживання».
________
Як засвідчила наша зустріч, багато хто активно цікавиться питанням вибору й позиціонування представників сфери культури, зокрема музикантів, у час війни — як всередині України, так і за її межами.
