У 2022 році дієвці та інституції культури в Україні постали перед безпрецедентним викликом. Реальність повномасштабної війни стала випробуванням, у якому люди культури проявили усі навички та риси, завдяки яким можливе становлення у нашій сфері – емпатію, самозарадність та кризовий менеджмент.
Як і всі дієвці культури, ІСК був змушений змінити плани, зокрема щодо досліджень на 2022 рік, проте в нових умовах ми спробували зафіксувати певні точки та тенденції, які викристалізувались у сфері культури Львова за місяці повномасштабного вторгнення.
Упродовж цього року ІСК разом з Програмою культурології УКУ проводили низку зустрічей “ШтабКультура” (квітень-жовтень 2022 р.), на яких ми фіксували та проговорювали актуальні теми для дієвців культури, які опинились у Львові під час війни. Так, ключовою темою для дослідницького спостереження, яке ми проводили, стали питання релокації культурних інституцій та дієвців, які переїхали до Львова упродовж року.
Влітку ІСК проводив опитування серед представників інституцій культури та незалежних митців, які переїхали до Львова, аби з’ясувати основні виклики, з якими вони стикалися на новому місці. На жаль, кількість заповнених анкет не дає нам змоги говорити про репрезентативність такого дослідження. Проте отримані відповіді на відкриті запитання дозволяють укласти перелік певних тем, з котрими можна працювати в майбутньому. Війна зруйнувала звичні зв’язки, через які поширюється інформація в середовищах культури, проте саме тема зв’язків та мереж стала ключовою у нашому дослідженні.
Отож яким є спектр запитів, які найчастіше озвучували дієвці культури, котрі взяли участь в анкетуванні? Які питання стосовно своєї діяльності стали пріоритетними? Які культурні інституції були релоковані до Львова і чим займаються на новому місці? Що кажуть переселені дієвці із Херсона, Маріуполя про свою нову роль у сфері і як львівські інституції йдуть назустріч колегам?