З 10 до 14 червня фестиваль «Дні мистецтва перфоманс у Львові. Школа перфомансу» вдруге відбувся у співпраці з чеським Фестивалем оголених форм (FNAF / Festival of naked forms) — платформою, що фокусується на тілі та його виразності.
Цьогорічною темою була «Адаптація». Ми живемо в постійних змінах, в умовах невизначеності, в країні, де одинадцятий рік триває війна. Ми щоденно шукаємо рівновагу між тілом і середовищем, між втраченим і збереженим, між болем і надією. Сьогодні наші тіла і думки підпорядковані процесам балансування в реальних умовах. Ми адаптовуємося на різних рівнях, виробляючи реакції на щоденні виклики.
Детальніше концепцію описала кураторка Ярина Шумська:
«Адаптація, як би гірко це не було визнавати, але саме цей механізм ментального захисту нас огортає все міцніше, щоб забезпечити стійкість, якої так мало довкола. І наскільки багато її в нас самих? Ми щоденно шукаємо рівновагу в системі “організм (тіло) — середовище”. І тут, в Україні, ця дихотомія відчутна дуже сильно. Скільки часу нам треба на власну стабілізацію нині, якщо така можлива?»
Саме ці досвіди стали основою п’яти днів спільної роботи. У фестивалі взяли участь митці й мисткині з Чехії, Фінляндії, Італії та України. Серед них — Ленка Клодова, Даріна Альстер, Мартін Зет, Качя Олівова, Кароліна Раймунд, Антонін Брінда, Марі Зандалькова (CZ), Томаш Шрама (FI/PL), Лючія Брікко (IT), а також Андрій Гелитович, Наталія Лісова, Зірка Савка, Анастасія Прозора, Наталія Шевченко, Петро Ряска (UA).
Основні події фестивалю
Школа перформансу (12–14 червня) — освітній компонент фестивалю, який об’єднав дві групи учасників у майстернях під керівництвом Ленки Клодової та Томаша Шрами. Робота тривала протягом трьох днів і завершилась публічними показами перформансів.
Томаш поділився, що його група складалась з дуже різноманітних людей, здебільшого з тих, хто ще не мав великого досвіду в перформансі. Тому митець вирішив у швидкому темпі охопити базові питання: що таке концепт у перформансі, хто такий митець, що таке тіло, приміщення.
«Що мене вразило — учасники були з дуже різними характерами, вони мали цікаві, різноманітні відповіді на запропоновані завдання. Всі поставилися до цього дуже серйозно. Таке трапляється рідко — щоб настільки серйозно і з такою віддачею виконували завдання. І це мало сенс. Вони самі побачили, що варто щось віддати, бо так можна отримати хороший відгук від інших у групі. Адже найважливіше в освіті — це дати можливість творити й бачити, як творять інші», — розповів Томаш.
Для Ленки Клодової процес воркшопів був набагато важливішим, ніж результат. Вона ділилась досвідом, намагалась дати учасникам й учасницям простір для експериментів, можливість подивитись на свою діяльність крізь перспективу мисткині.
Учасники/ці мали змогу перейняти досвід та знання професійних перформерів, познайомитись з різними людьми, вийти із зони комфорту, побачити себе по-іншому, відчути нові емоції.
«Це був колосальний досвід, який дозволив вийти з зони комфорту, побачити себе по-новому. Це додало мені впевненості — наприкінці свого перформансу я наважилась вийти майже оголеною. Це великий крок для мене. Це відбулось зокрема внаслідок знайомства з Ленкою Клодовою», — поділилась учасниця Школи Тетяна Редько.
Томаш Шрама — перформер, який понад 30 років працює в найрізноманітніших просторах та часто в умовах, далеких від ідеальних: від музеїв до пустель, від ринків до юрт у Монголії. Томаш вважає, що найкращий спосіб опанувати мистецтво перформансу — це активно експериментувати наживо, попри потенційні невдачі, а також спостерігати за іншими. На своїх воркшопах Томаш пропонує учасникам практикувати перформанс у контексті конкретного простору, ситуації, умов та обмежень.
Ленка Клодова — мисткиня, дослідниця, професорка, кураторка і керівниця Студії дизайну тіла на факультеті образотворчого мистецтва Брненського технічного університету. Вона очолює Festival of Naked Forms — експериментальну платформу, що досліджує оголеність у перформансі як жест присутності й спротиву. У своїх майстернях Ленка досліджує тіло як інструмент творчості, уразливості та політичного висловлювання.
Виставка «Межі людських емоцій» Ленки Клодової — документальна та експресивна серія робіт. У березні 2022 року, під час резиденції у Франції, мисткиня щодня слухала випуски новин про повномасштабне вторгнення в Україну. Не маючи змоги діяти інакше, вона реагувала тілом — переносила почуте на власну шкіру. Вона малювала на своєму тілі, фотографувала, створювала відео, робила відбитки:
«Шокована подією, я не мала іншого вибору, окрім як слухати новини, а вони мають на мене фізичний вплив – я намагалася зафіксувати цей ефект за допомогою бодіарту. Таким чином, моє тіло стало актором конфлікту. Я переживаю цю війну як полотно, на якому занотовані повідомлення».
Виставка була вільною для споглядання у галереї «Дзиґа» протягом усього фестивалю.
Також вільними для відвідування були лекції-презентації учасників фестивалю. Свої практики представляли, зокрема, Качя Олівова, Антонін Брінда, Андрій Гелитович, Даріна Альстер, Петро Ряска, Лючія Брікко.
Щовечора відбувались покази перформансів, де зібралось багато митців, фотографів та глядачів. Перформанси та лекції-презентації були відкритими для споглядання, участь у майстернях відбувалась за попереднім відбором. Основними локаціями фестивалю був артцентр «Дзиґа» та його околиці, а також простір «Історія».
Організатором є Інститут стратегії культури спільно з Мистецьким центром «Дзиґа», простором «Історія». Фестиваль відбувається за підтримки Міністерства культури Чеської Республіки, Факультету образотворчого мистецтва Технологічного університету в Брно, Фінського культурного фонду, Центру промоції мистецтв Фінляндії.
Куратори: Ярина Шумська, Ленка Клодова, Влодко Кауфман.
Координаторка: Ліда Савченко-Дуда.
Фото: Роксолана Табака.
