Готуючи 5 триєнале сучасного українського мистецтва «Український Зріз» — під назвою Ukraine!Unmuted у Каунасі (Литва), — ми в ІСКу вирішили зробити огляд подій, які стали для іноземців нагодою для відкриття і розкриття України від початку повномасштабної війни росії проти України.
Культурна дипломатія — як і сама культура в найрізноманітніших її формах — в останні сім місяців набула нового значення. Нині це, крім іншого, один із дієвих форматів донесення правди про Україну та війну в Україні, а ширше — пояснення-розуміння, якою власне є Україна та її культура, у чому її самодостатність та різноманіття, як ця енергія проявлялася на різних історичних етапах попри переважно несприятливі суспільно-політичні контексти.
Із лютого поза межами України відбулося чимало культурних й мистецьких активностей. Це реалізовується на різних рівнях (від персонального, інституційного до загальнодержавного), у різних подієвих форматах (разові події, окремі проєкти, частини міжнародних форумів) та формах (арт, аналітика, дискусії тощо). Важливе значення у поширенні інформації про Україну та її культуру, війну росії в Україні відіграють публікації наших авторів та авторок у світових ЗМІ, англомовні медійні ініціативи, наприклад, подкаст Explaining Ukraine або цикл PEN Ukraine «Діалоги про війну», а також освітні ініціативи, як-от свіжий курс Тімоті Снайдера The Making of Modern Ukraine, доступний на YouTube-каналі YaleCourses (стартова лекція тут). Ще є індивідуальні закордонні резиденції українських митців, виступи українських літераторів(ок) на міжнародних майданчиках, благодійні концерти чи й тури українських музикантів та виступи на фестивалях, репрезентація українського кіно на міжнародних зустрічах, як у Венеції, Торонто чи вперше на Nordisk Panorama Film Festival.
Закономірно, кожен найбільшою мірою працює у своєму професійному колі. Так, скажімо, влітку Театр Лесі Українки побував на Festival Off Avignon (Франція), одному із найбільших та найпрестижніших театральних фестивалів, де вперше діяла програма Ukrainian Pavilion. Львів’яни на основній сцені представили виставу Imperium delenda est, що створена після повномасштабного вторгнення й розкриває новий етап війни росії в Україні. Тим часом представниці(ки) музейної сфери у серпні взяли участь у генеральній конференції Міжнародної ради музеїв (ICOM) у Празі / ІСОМ 2022. У межах спеціальної панелі, присвяченій досвіду України говорили про руйнування культурної спадщини внаслідок війни росії з Україною, відповідальність музейної спільноти росії. Про організацію допомоги музеям і захист культурної спадщини під час війни на досвіді Штаб порятунку спадщини розповів Василь Рожко, а про те, як війна змінила музеї, – Ольга Гончар, керівниця Територія Терору та координаторка Музейного кризового центру.
Паралельно із самими діями та подіями тривають гарячі дискусії в Україні навколо питання (не)прийнятності діалогу й участі українських дієвців в подіях з представниками(цями) росії (які з позицією «ні війні», емігрували з Росії тощо): схоже, що культурні середовища в Україні періодично збурюватимуться навколо цього. Але повернімося до нашого фокусу.
Нижче коротко оглянемо деякі з важливих культурних проєктів України, зокрема мистецьких та літературних. Зауважимо — деякі, адже, зважаючи на їхнє різноманіття, претендувати на вичерпність не будемо; цей огляд є радше спробою означити масштабність, географію, формати звучання українського голосу у світі, зафіксувати, що здебільшого суто репрезентативна складова супроводжується й доповнюється також інтерпретативною, світоглядною.
– Арт та розмови про неочевидне на 59 Венеційська бієнале
На найбільшій у світі виставці сучасного мистецтва, що триває з квітня до листопада, Україна, крім національного павільйону, цьогоріч представлена у низці інших подій та проєктів, а твори наших митців — в основній виставковій програмі. Так, у національному павільйоні — «Фонтан виснаження. Висока вода» Павла Макова. Іноземній аудиторії представили й картини Марії Примаченко, в межах виставки «Це Україна: Захищаючи свободу» — роботи Євгенії Білорусець, Нікіти Кадана, а також Лесі Хоменко, котра створила з фотографій на телефоні масштабні портрети українських військових і свого чоловіка серед них. У садах Джардіні — пам’ятник, обкладений мішками з піском із розташованими навколо роздруками арт-творів про війну, а на набережній — проєкт Жанни Кадирової «Паляниця». В рамках бієнале у Palazzo Mora відкрилась і виставка львівського митця Петра Сметани під назвою «Воскресіння». Проєкт втілила львівська галерея «Зелена канапа» за підтримки спонсорської спілки бізнесменів Львова, Києва та Вінниці.
На початку осені тут стартувала міждисциплінарна програма «Деколонізуючи мистецтво. За межами очевидного», що об’єднує митців та мисткинь, кураторів, дослідниць тощо. Її фокус — деколонізаційний погляд на Україну та Східну Європу, а ціль — стимулювати вдумливу, чутливу та критичну розмову про коріння певного, зокрема й хибного сприйняття України. Новини про програму — на сторінці Ukrainian Institute – Український інститут, що нині є провідною інституцією із репрезентації української культури у світі.
Директор Інституту Володимир Шейко в інтерв’ю проєкту «Є сенс» ділиться:
«Це космічна відповідальність і космічне завдання — комунікувати Україну через культуру назовні і робити так, щоби про нашу країну не лише знали, а й розуміли, хто ми такі, звідки взялися, чого прагнемо і чим ми точно не є. І це надзавдання стало ще актуальнішим після повномасштабного вторгнення, коли значна частина світу раптом прокинулася з усвідомленням, що існує країна, найбільша фактично в центрі Європи, про яку вони нічого не знають… Нам варто іти шляхом, який пропонує деколоніальна теорія, деколоніальність, адже Україна, як ми вважаємо в УІ, була колонією спершу Російської імперії, а згодом і Радянського Союзу… Деколоніальний підхід передбачає руйнацію ієрархій: культура велика – мала, значуща — незачуща, багата — бідна. Якщо їх зруйнувати, ми доходимо до очевидного висновку, що будь-яка культура має свою питому цінність… Тому УІ послідовно просуває меседж, що жодної «великої російської культури» не існує — це міф, вигаданий імперією для самопрославлення і пригнічення інших культур, які входили в тіло цього політичного утворення… Важливо поміщати культуру в контекст сьогодення, і тоді треба говорити не про цінність культури, а про додану цінність — що ця культура може дати світові сьогодні, як може допомогти впоратися з глобальними викликами, осмислити війну, попередити або швидше закінчити її, співіснувати й розуміти одне одного. І в такому контексті додана цінність російської культури дорівнює нулю – вона не може запропонувати нічого… Україна ж через сучасну культуру обстоює свою гідність, суб’єктність, самостійність, відновлює своє право голосу».
– Printemps Ukrainien / Українська Весна у Франції
У межах проєкту Printemps Ukrainien / Українська Весна в актуальному сезоні заплановано пів сотні подій: лекції, дискусії, кінопокази, концерти, перформанси, читання тощо. Програма включає три виставки сучасного українського мистецтва. Окрема частина — нетворкінгові зустрічі для представників сфери культури з України та Франції за різними напрямками: музейна справа, пам’яткоохоронна сфера, кураторство сучасного мистецтва, журналістика, освіта у сфері культури, книжкова сфера.
– Planeta Ukrain на 23 Triennale Milano
Цьогоріч Україна вперше представлена і стала однією із ключових учасниць Triennale Milano — міжнародної виставки архітектури, дизайну та мистецтва. Українському мистецтву присвячено окремий павільйон, що діятиме до 11 грудня. Упродовж осені доступною є Planeta Ukrain — простір для дискусій та знайомства з українською культурою, що охоплює серію виставок, концертів, кінопоказів тощо.
– «Ми і світ» від Америки до Австралії
Це мистецький виставковий проект, який промує українське візуальне мистецтво у різних країнах світу, а також містить благодійну складову.
Виставка із 75 творів сучасних українських художників під назвою «За що?» стала першою подією проєкту і відбулася влітку у Римі. Далі проєкт «Ми і світ» був представлений у Відні, Берліні й Парижі, у планах Прага, Женева та Мілан, а згодом організатори мають намір поїхати й до Канади, США, Австралії. У кожній новій країні виставка має іншу назву, адже представляє іншу тему й, відповідно, різні твори. Тема паризької виставки — «Біла ворона», у Австралії це «Міґрант», а у Празі — «Нездоланні».
«Проєкт заснований під час війни й покликаний проводити промоцію українського візуального мистецтва у різних країнах світу. У тісній колаборації з митцями, дипломатами, політиками та підприємцями творимо українську культурну дипломатію разом. Присутність українського мистецтва у світі важлива і необхідна! Україну бачать, про неї чують і знають! Це конкретна і системна культурна дипломатія в дії. Ми розповідаємо про наше мистецтво в різних країнах світу на потужних галерейних майданчиках, представляючи, зокрема, й молоду генерацію,» — розповіла «Львівській Пошті» авторка і кураторка проєкту Христина Береговська.
Окрім візуальних практик, «Ми і світ» представляє ще й музику України й тут із поточних заходів згадаємо спільний із Львівською національною філармонією ім. М.Скорика проєкт «See & hear Ukraine». Це буде велике концертне турне Академічного симфонічного оркестру ЛНФ до США протягом січня-лютого вже наступного року. У гастрольному турі заплановано близько 40 подій, зокрема виступи у Карнегі-холі у Нью-Йорку, а також у Чикаго, Маямі та інших містах.
Серед мистецьких подій та проєктів, які вже завершилися:
– Terra Ukraina на хорватській ярмарці Art Zagreb
Із 15 по 18 вересня в рамках міжнародного ярмарку Art Zagreb Українська асоціація галеристів представила роботи десяти українських художників та художниць, створені під час або у передчутті війни. Виставка під назвою Terra Ukraina у просторі Загребської Академії Мистецтв стала першим спільним спецпроєктом галерей-учасниць Асоціації: він об’єднав львівські галереї та ініціативи Зелена канапа, Iconart, Gallery 101, галерея Мадам Пальмгрен та Я Галерея. Кураторка проєкту Марта Троцюк, куратор виставки — Павло Гудімов. Складові програми — панельна дискусія на тему української культури у часі війни та благодійний вечір, зібрані на якому кошти передадуть згаданому вище Музейному кризовому центру. Марта Троцюк ділиться:
«Хорвати підтримують Україну, порівнюють нашу ситуацію з тією, в якій були не так давно. І це дуже відчутно. Але також ми знаємо, що загалом у Європі вже втомилися від теми війни… Саме тому наш вибір припав на мистецькі роботи, які ненав’язливо, непрямолінійно, та все ж доносять потрібні меседжі до місцевої аудиторії: про загрозу демократії у світі, про важливість допомоги, про культурні санкції, самобутність та прогресивність українського мистецтва».
– The Captured house у Берліні, Римі, Амстердамі та Брюсселі
Ця виставка, що репрезентувала нову реальність — реальність війни, в якій опинилися українці після 24 лютого, — очима українських художників та художниць; кураторка Катя Тейлор. До експозиції увійшли твори сучасних українських митців, фотографів (Алевтина Кахідзе, Дар’я Кольцова, Влада Ралко, Гамлет Зіньківський, Євген Малолєтка, Юрій Болса та ін.), які документують гуманітарну катастрофу в Україні, спричинену нападом Росії, та спонукають міжнародну аудиторію до діалогу про це. Від травня й упродовж літа проєкт побував у Берліні, Римі, Амстердамі та Брюсселі.
– «Простори. Українська виставка» у Вільнюсі
У липні-серпні в галереї ARKA у Вільнюсі (Литва) експонувались роботи п’яти авторів — це Микола Малишко, Павло Маков, Андрій Сагайдаковський, Ігор Янович, Дмитро Молдованов. Як зазначав куратор проєкту Павло Гудімов, «на виставці представлені художники різної географії і медіа, що показують нас різними й одночасно монолітними. У час війни все змінює свій контекст». Виставку організували артцентр Я Галерея, Спілка художників Литви, Arka Gallery.
– Gallery 101 в Art Exchange Program у Тайвані
Виходячи за межі Європи — а саме у Азію — згадаємо про участь Gallery 101 у Щорічному Арт ярмарку Taiwan Annual. На запрошення Асоціації візуальних мистецтв Тайваню Україну на події представляли мисткині Мирослава Бачкур, Зірка Савка та Вероніка Черендиченко та засновниця Gallery 101, кураторка процесу Марта Троцюк. Онлайн до експозиції долучились художники Денис Метелін і Тарас Гайда. Кураторка поділилась своїми спостереженнями щодо аудиторії заходу:
«У Тайвані аудиторія дуже зацікавлено реагувала на українське мистецтво. Дивувалася нашій продуктивності, адже за менш ніж три тижні мистецького обміну ми створили експозицію, що включала живопис, графіку, арт об’єкт, відео та VR. Особливий інтерес у них викликали наші експерименти з локальними художніми матеріалами.
Звісно тайванців дуже цікавила тема війни в Україні — вони висловлювали свою підтримку та співчуття, говорили про схожість українського та тайванського досвідів. Розпитували й про культурний спротив, зокрема дякували за пояснення важливості культурних санкцій щодо росії».
Війна помітно змінила культурний сектор — і активізувала зв’язки та кооперацію з іноземними партнерами. Скажімо, міжнародний фестиваль Docudays UA у партнерстві з британським фестивалем Sheffield DocFest представив українські стрічки в основній та індустрійній програмах. І от Book Forum нещодавно анонсував новий формат у партнерстві із одним з найбільших світових літфестів.
– 29-й BookForum
BookForum відбудеться 6-9 жовтня у Львові з трансляцією онлайн, яку забезпечить Hay Festival (Велика Британія). У програмі 20 подій за участю понад 40 авторів з України, Великої Британії, США, Мексики, Сирії, Португалії, Франції, Ірану й Танзанії. Серед ключових тем: жінки та війна, гроші та культура, пропаганда, воєнні злочини і пам’ять. Подія відбуватиметься у рамках програми Сезону культури Британія/Україна (організована British Council Ukraine та УІ до 30-річчя дипломатичних відносин між двома державами).
– Міжнародний з’їзд Міст літератури ЮНЕСКО у Мельбурні
У події, що тривала з 5 до 11 вересня в Мельбурні (Австралія), взяли участь представники(ці) 26 із 42 Міст літератури з усього світу. Ця зустріч мала на меті об’єднати міста для обговорення актуальної ситуації та досвідів, а також потенціалу для співпраці. Україну репрезентувало Lviv City of Literature в особі керівниці львівського офісу Богдани Брилинської. Тут спільно з керівницею Vilnius, Unesco literatūros miestas було запрезентовано проєкт «Читання Молодого Міста. Дорога до Свободи».
– «Книжки без кордонів»
Це проєкт із розповсюдження українських книжок у країнах проживання українських біженців, а власне друк примірників книжок за оригінальними макетами, наданими українськими видавництвами. На середину серпня було надруковано 160 тисяч примірників у 20 країнах. Проєкт реалізує УІК під патронатом першої леді Олени Зеленської спільно з МКІП та МЗС й у партнерстві з іноземними партнерами. Детальніше тут.
Додамо, що це не єдина книжкова ініціатива для українців за кордоном. Приклади інших: #ukrbookwithoutborder, «Валізка з книжками із України» від Ґьоте-Інституту у співпраці з Німецькою бібліотечною асоціацією та УІК. Є також партнерський проєкт ІСК, «Вірменської 35» та MRIYA UA z.s. (Прага) «Українські книжки у Чехії», завдяки якому до малих і дорослих читачів та читачок у Чехії зі Львові, Винник та Франківська улітку поїхало понад 1000 книжок!
Міжнародна співпраця та культурна дипломатія є одним із важливих завдань ІСКу. Навесні та влітку представниці інституту наживо та онлайн долучилися до низки заходів у Польщі, Литві, Чехії, Італії. Юлія Хомчин, директорка ІСК, каже:
«Нині ми, українці, маємо широке вікно можливостей для активної комунікації у світі. Це нагода розкривати себе, пробуджувити інтерес до української культури та України. Щоб це було максимально ефективно, маємо виступати з єдиної узгодженої позиції, а також максимально об’єднувати зусилля — культурних інституцій, окремих дієвців, дипломатичних установ. Все, що поляризує інтелектуальну спільноту, суспільство загалом, робить нас слабшими. Тут важливо бути безкомпромісними та відповідальними. І не зійти на марґінес — щоб не просто майоріти жовто-синім, не посилювати стереотипи про українську культуру, а власне бути, нести чіткі сенси, розкривати наше культурне багатство. Культурна дипломатія — м’яка, але потужна сила. Вона доповнює, продовжує боротьбу, яку ведуть (і в якій, на жаль, гинуть) на фронті українські захисники та захисниці, серед котрих є й багато представників культурної сфери».
Зараз у фокусі — «Український Зріз» в Каунасі.
Наша команда вірить, що в часі війни, коли Україна захищається не лише від російської зброї, але й цілеспрямованого узурпування та знищення її культури, мистецтва і спадщини — надзвичайно важливим є говорити про себе на весь світ ще гучніше. Відтак 5 триєнале сучасного українського мистецтва «Український Зріз», що його організовує Інститут стратегії культури, відбудеться у литовському місті-столиці культури 2022 року Каунасі. Під гаслом UKRAINE! UNMUTED «Український Зріз» нестиме ідентичність України у самому центрі культури сьогодення й увійде у масштабну програму Каунас — Європейська столиця культури 2022.
Проєкт міститиме 3 складові: мистецьку (експозиція та перфоманс-програма), дискусійну (в Каунасі за участю українських та іноземних культурологів, філософів, дієвців культури) та тематичне двомовне видання про українські мистецькі явища ХХ і ХХІ століть. Кураторами арт частини є митці Сергій Петлюк та Влодко Кауфман, а дискусійну частину курує перекладачка, авторка і видавчиня Оксана Форостина.Більше про проєкт у статті, а дуже згодом ми оголосимо імена митців, чиї твори будуть представлені у Каунасі.
Віримо у силу, впертість і місійність української культурної спільноти — захоплюємось акумуляцією безлічі українських інституцій, організацій, ініціатив на дипломатичному фронті і не зупиняємось на досягнутому. Попереду ще багато роботи і обов’язкова Перемога всіх нас!
